Помилка на помилці!

Неграмотний, нелогічний, не вичитаний, з грубими фактологічними помилками! Таким фахівці Інституту української мови НАН України визнали підручник з математики для 1 класу (автори Ф. Рівкінд та Л. Оляницька). На експертизу мовникам книгу передала народний депутат Лілія Гриневич, вона ж оприлюднила висновок на своїй сторінці у Facebook. Аналіз помилок налічує 9 сторінок! А ось тернопільські педагоги підрахували конкретну кількість помилок в одному підручнику. Їх виявилося 153!

Тут і пунктуаційні помилки, і стилістичні, і логічні. Наприклад, у задачках автори запитують: скільки огірків продали на базарі, скільки стрічки залишилося у модельєра? Забуваючи при цьому додати, що йдеться про кілограми огірків та дециметри стрічки.

Це не дрібні помилки, запевняють в Інституті української мови НАН України, вони впливають на те, як діти сприйматимуть мову, на культуру мовлення дитини, тому використовувати їх у навчальному процесі не можна. Виникає запитання: чи це випадкові помилки через поспіх авторів та неуважність, чи це зроблено свідомо?!

«У таких маленьких діток формуються навички грамотного мовлення і письма, тому, якщо вони засвоюватимуть такі помилки, як-от «задайте питання, вирішуйте задачку», то пронесуть це через усе життя», — говорить завідувач відділу граматики Інституту української мови НАН України Катерина Городенська.

А ось у Міністерстві освіти і науки з цього проблеми не роблять. Міністр Дмитро Табачник присоромив... журналістів за «підручниковий скандал».

«Не можна експлуатувати цю тему, тому що це єдиний рукопис з усіх 153 підручників, автор якого — чудовий вчитель математики Фаїна Михайлівна Рівкінд — не змогла вичитати його, бо

влітку, коли була друга верстка, перебувала в останній стадії онко­захворювання, — сказав Табачник. — І досить вже журналістам мучити пам’ять цієї світлої жінки. Немає її поруч, а видавництво всі «опечатки» вже розіслало в кожну школу». Тобто “мучити пам’ять” авторки не можна, а спекулювати на цій пам’яті — це нормально?!

«Ми категорично не погоджуємося з висновками Інституту української мови НАН України, — говорить кореспондентові «ВЗ» директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Олександр Удод. — Прикро, що таку поважну установу втягнули у цей конфлікт. Немає у підручнику критичних помилок, та й не розумію, чому книгу з математики аналізують мовники. Розумію, у нас міністерство у всьому винне, але фахівці з міністерства не зобов’язані вичитувати рукописи на опечатки. Для цього є коректори, редактори». Власне є коректори, редактори, то чому ж вони так непрофесійно поставилися до своєї роботи і елементарно не вичитали підручник?

«Я, працюючи у міністерстві, вичитував чимало підручників, — говорить «ВЗ» директор Центру освітнього моніторингу, колишній заступник міністра освіти і науки Павло Полянський. — Мене за це критикували, мовляв, марна трата часу. Але не міг по-іншому. Наскільки я розумію, цей підручник готували у стислі терміни, бо видавництво квапилося отримати державне замовлення. Ось і наслідок. Зараз вже нічого не можна зробити. Книги у школах, неможливо відкликати їх посеред року: діти залишаться без підручників, а держава витратить величезні кошти на передрук. Можна тільки застрахуватися на майбутнє, зробити висновок з цієї історії. Слід нарешті позбавити міністерство монополії на забезпечення шкіл підручниками. Якби кошти, які виділяють на підручники, прийшли у школи, і вчителі могли використати їх на власний розсуд — замовити ті книги, які вважають за потрібне, таких проблем ми б не мали. Вчитель поганого для своїх учнів не вибере».

Тим часом у Міністерстві освіти у розпалюванні конфлікту підозрюють конкурентів. Оскільки інформація про величезну кількість помилок пішла із Тернополя, не забарилися заявити: «Замовлення на друк отримав «Видавничий дім «Освіта», чий підручник переміг у Всеукраїнському конкурсі. Схоже, саме цей факт обурив керівництво іншого поважного видавництва — «Підручники й посібники» (м. Тернопіль)», — йдеться на сайті МОН.

«Видавничий дім «Освіта», який виграв конкурс, має репутацію наближеного до міністерства видавництва. Надто часто отримує держзамовлення. У квітні цього року журналісти підрахували, що за два роки видавництво отримало замовлення на суму понад 70 мільйонів гривень. Директор «Видавничого дому «Освіта» Тамара Ткаченко до 2011 року керувала іншим підприємством — державним спеціалізованим видавництвом, яке також має назву «Освіта». Освітяни пам’ятають підручниковий скандал 2010 року, коли учні десятого класу півроку вчилися без книг. Тамара Ткаченко тоді заступилася за міністра Дмитра Табачника, якого звинувачували у безгосподарності. Пояснила затримку тим, що у її видавництві закінчився... папір.

Підручникові скандали стали звичною справою в Україні. У підручнику з математики для другого класу знайшли не тільки мовні, а й математичні помилки. Скільки, думаєте, буде 12:2? Виявляється, 12! З «Букварями» також була проблема. Минулоріч обурився письменник Іван Андрусяк, якому «пощастило» потрапити до «Букваря». Його твір адаптували так, що, якби не підпис, автор навряд чи впізнав би його. «В переробці «Букваря» не залишилося від мене анічогісінько — ні стилю (який є основою будь-якого художнього тексту), ні мови, ні доброго гумору. Але дещо додалося — помилки! — заявив Іван Андрусяк. — Я провів експеримент — на зустрічі з дітками прочитав уголос цей букварячий жах. Дітки дивилися на мене квадратними очима — вони відчули разючий контраст між горе-текстом і моїми текстами, які я читав їм раніше. Але найцікавіше було тоді, коли дійшов до слів «Мама розливає чай». Дівчинка на першій парті — чудовезне таке маля, розумничка! — не витримала й узялася тихенько поправляти: «НАливає… мама НАливає чай…»! У міністерстві пояснили, що автори мають право без погодження з автором на свій розсуд адаптувати твір.

Тим часом батьки школярів самі вишукують і виправляють помилки у підручниках. «Програми складні, — говорить мама першачка пані Ольга. — Вчитися треба багато, паралельно виправляючи олівцем у книгах помилки. Ось нещодавно з сином сперечалися мало не до сліз: в «Букварі» є текст, а до нього картинка. Дитина вперто читає ЛОСЬ (бо ж на малюнку ОДИН лось), а в тексті написано ЛОСІ. Почали виправляти, кажу «і» в кінці написано! Він НІ, вчителька читала лось! І на малюнку ОДИН лось. І хто ж лосі? Залишається здогадуватись…