В Україні не поважають презумпцію невинуватості
Моя родина теж пройшла через рознесення брехливих звинувачень
В Україні не поважають презумпцію невинуватості. Коли правоохоронці підозрюють, медіа і суспільна думка не без сприяння правоохоронців одразу розносять це, як доконаний факт. Моя родина теж пройшла через рознесення брехливих звинувачень. А корені проблеми — у судовій системі, яка вкрай рідко дає виправдальні вироки, оскільки працює у жорсткій спайці з прокуратурою і не хоче йти проти слідства і держзвинувачення. Особливо, коли всі керуються з одного офісу.
Вдумайтесь у цю цифру — кількість виправдальних вироків коливається в межах 0,3−0,4% від всіх справ і це хвороба феміди, яка переноситься на суспільство, в якому глибоко сидить стереотип «підозрюваний = винний». Бо з лап системи вирватись — шансів мало. При цьому я бачу парадокс — суспільна довіра до правової системи вкрай низька, але підозрюваних і звинувачених правовою системою одразу сприймають, як злочинців. На мою думку, це спадщина СРСР, якої суспільство досі не може позбутися.
І поки система носитиме радянські кителі та мантії, нехай і з синьо-жовтими маркерами, всіх підозрюваних суспільство і медіа будуть підсвідомо переводити в статус злочинців без вироку. Бо так звикли. А якщо так сказав сам президент чи навіть пресслужба прокуратури, то це взагалі тавро. І поки слідчі органи, прокуратура та суди не стануть служити Закону, а не дзвінку з офісу, хабарям чи начальнику, ніяка реформа не допоможе: закон пише правила, а виконують чи обходять їх люди.
