Передплатити Підтримати

Пробив косою серце – і вижив!

Після дивовижного одужання чоловік переніс три інсульти і поборов коронавірус

Петро Лук’янчук – людина-унікум.

На Рівненщині живе людина-феномен. Це Петро Лук’янчук з села Маслянки Млинівського району. Він дивом вижив після удару коси в самісіньке серце!

Петра Максимовича, як одного з найбільших щасливчиків на Зем­лі, запрошували на найпопулярніші телешоу, аби поділився секретами свого везіння. І сьогодні розповідає, як усе було, хоч минуло відтоді 13 літ. Щоправда, спілкуємося дистанційно — через двері, адже до хати дідуся добрався коронавірус.

Звісно, нині здоров’я Петра Мак­симовича трохи подалося, адже йому вже під 80 літ. Переніс три ін­сульти, тож затяжною стала мова, рух не той, що колись. Але живий! А коли рідні дізналися, що у нього — дірка в серці, перелякалися не на жарт.

— Я була на роботі, як подзво­нила мама: «Їдь додому, бо батько порізався». Ну, думаю, десь руку поранив чи ногу. А виявилося — сер­це, — згадує ті тривоги донька Петра Лук’янчука Руслана.

А було це так. Поїхав чоловік на поле картоплиння косити. Наробив­ся й вертався додому ровером. Косу чомусь не склав, а тримав у руці.

Так і їхав з нею ґрунтовою дорогою. Аж раптом йому стало зле. Ще мить — лежав на землі, а з грудей стирча­ла коса, на яку наткнувся, падаючи.

— Батько не чекав, що хтось буде йти, допоможе. Сам встав, вийняв з тіла косу, сорочкою затулив дірочку, під­няв свою торбу, велосипед і пішки разом з усім цим пішов до найближчої хати, щоб води напитися, — розповідає Руслана Петрівна. — Це добрих метрів двісті. А ті господа­рі попід руки його взяли і допомогли додому дійти.

Із діркою у серці дідусь пройшов понад кілометр свої­ми ногами! Побачивши рану, дружина викликала «швид­ку». Лікар оглянув пацієнта й відразу запідозрив, що травма не поверхнева, а серйозна, сказав збиратися в лікарню. Петро Максимович ще хотів сам йти в машину сідати, та лікар не дав. «Дядьку, та ви серце пробили!» — сказав, і поклали дідуся на ноші.

Везли діда Петра у Млинівську лікарню, тим часом з Рівного туди вже мчав кардіохірург. Далі транспортувати такого важкого пацієнта не можна було. Лікарі не при­ховують: життя чоловіка справді було на межі, й обірва­ти його могли лічені хвилини. Та команда медиків спра­цювала блискуче.

Операція тривала понад дві години. Лікар вийшов втомлений, але задоволений — усе вдалося. Розповів, що лезо коси глибоко проникло у лівий шлуночок серця і зупинилося за міліметр від критичної межі. На дірку на­клали «латочку».

— Ще мама запитала, чому батько не вмер? Бо ж люди не живуть з пробитим серцем. Лікар пояснив: утворився тромб, і запеклася кров на рані, це його й врятувало від надмірної крововтрати. А сама коса, можна сказати, спас­ла йому життя. Бо коли стався інсульт, вона пробила серце — і тиск відразу впав, — розповідає Руслана Петрівна.

Після цього дивовижного випадку чоловіка почали за­прошувати на телепередачі. Із завмиранням у грудях іс­торію про щасливчика дивилися мільйони людей. Звіс­но, усі цікавилися, що дід Петро зробив з косою — чи не викинув, щоб не нагадувала про те, як опинився на межі життя… Знаряддя праці й нині стоїть, готове до служби. Поки здужав господар, тільки цією косою й косив. Три­мав її завжди гострою. Тепер же, після ще двох інсультів, до важкої роботи не береться.

— Покійна баба, татова мама, завжди казала: «Мій Пе­тро у сорочці родився». Вона його народжувала у лю­тому 1944-го. Тоді йшло визволення, навколо все бом­били. Вона вагітна тікала з дому, перейми почалися на вулиці під копицею сіна, — згадує дочка діда Петра. — До того випадку батько ні разу в лікарні не був. Та й після нього не їздив ні на які обстеження. Тільки інсульт зно­ву в лікарню поклав.

Нещодавно сім’я переживала через коронавірус. Але вірили: дідове серце не таке витримувало. «Здоров'я вам!» — побажали і ми. І невдовзі з приємністю дізнали­ся: дід Петро одужав!