«Пацієнт звертається з болями живота, а насправді це може бути інфаркт міокарда»

— Артеме Олександровичу, як відрізнити ознаки інфаркту міокарда від стенокардії чи не­вралгії?

— Гострий інфаркт міокарда ви­ставляють за трьома основними критеріями. Це — інструменталь­ний метод обстеження, зокрема як електрокардіографія, лабора­торне обстеження для визначен­ня маркерів некрозу міокарда, а також клініка.

Саме на клініці хотів би зупи­нитися детальніше. На відміну від болів невралгічних чи стено­кардії, інфаркт міокарда викликає гострий, сильний, затяжний біль тиснучого характеру, який може іррадіювати в ліву руку, деколи в нижню щелепу, живіт. Він часто супроводжується пітливістю, ну­дотою, відчуттям страху смерті, падінням артеріального тиску. Біль, як правило, не минає само­стійно і може тривати 10−15 хв, не минає після прийому звичайних знеболювальних препаратів.

Хочу наголосити на термінах. У нас неодноразово траплялися випадки, коли пацієнти списували больові синдроми на шлунок або на невралгію. Мовляв, це міжре­берна невралгія, яка, можливо, пройде. Таке зволікання призво­дило до того, що відбувались не­зворотні зміни у міокарді. Тому що міокард — жива тканина, три­валість життя якої без кровопос­тачання — до 4−5 год. Відповідно, якщо є повне перекриття артерії, то якась частина серця, на жаль, відмирає. Тоді ми вже маємо справу з людьми, які мають сер­цеву недостатність. Вона про­являється загальною слабкістю, задишкою, накопиченням вільної рідини або в легеневій тканині, або у животі, набряками в нижніх кінцівках, загальною інвалідиза­цією.

Тому акцентую — з інфарктом міокарда краще завжди пере­страхуватися і виключити цей діагноз. Якщо у когось існує хоч якась підозра або з’являються схожі скарги, обов’язково потріб­но терміново викликати бригаду «швидкої», повідомити про свої скарги і в подальшому бути госпі­талізованим. Якщо цей діагноз не підтвердили, будуть проводити якесь інше лікування.

— А що стосується стенокар­дії чи невралгії. Як їх розрізни­ти?

— Стенокардія може прояв­лятися у вигляді незначних болів під час ходьби, під час психоемо­ційного навантаження. Вони ми­нають самостійно впродовж 2−3 хвилин.

Невралгічні болі, як правило, виникають під час зміни положен­ня тіла, тобто під час глибокого вдиху, різких рухів, нахилів. Вони мають чіткий локалізований ха­рактер і часто минають після при­йому знеболювальних ліків, як-от ібупрофен, диклофенак чи інших нестероїдних протизапальних препаратів.

Проте хочу наголосити: якщо навіть хтось думає, що у нього невралгія, невралгічний біль, неодмінно потрібно проконсульту­ватися у лікаря.

У нас недавно був такий ме­дичний випадок. Cорокарічний чоловік відчув загрудинні болі. Йому здалося, що це невралгія, тому що невропатолог колись ви­ставляв йому діагноз невралгії. Але його дружина, на щастя, по­відомила «швидку». Зі «швидкої» зателефонували в наше відділен­ня. Ми викликали інтервенційних кардіологів. Цьому пацієнту було надано вчасно допомогу, прове­дено коронарну ангіографію. І за­раз він перебуває у нас у відділен­ні, він стабільний, із позитивною динамікою.

— Часто молоді люди після тривалого навантаження, зо­крема занять спортом, відчу­вають запаморочення, силь­ний шум у вухах, головні болі, стискання в ділянці серця. З чим це може бути пов’язано?

— Хочу наголосити на тому, що будь-які спортивні тренування вимагають вимірювання скоро­чень серцевого ритму. Формула для цього досить проста: від 220 відняти вік людини та вирахувати 60−80% від числа, яке виходить. Тоді отримаємо межі серцевих скорочень, які можуть бути мак­симальними під час фізичних на­вантажень, наприклад, під час заняття спортом на кардіо- чи ве­лодоріжці.

Наприклад, пацієнтові 40 ро­ків. Тоді від 220 віднімаємо 40 і ви­ходить 180. Відповідно, 60% - це приблизно 110, і 80% - це близько 145. Саме у таких межах в цьому віці має бути максимально при­пустима частота серцевих скоро­чень, бо за цієї частоти іде най­краща утилізація, т. зв. аеробний гліколіз, і найкраще спалювання жирів.

Якщо серцебиття перевищує цю кількість, це свідчить про те, що серце працює на виснажен­ня. Маємо непоодинокі випадки, та й усі, напевно, чули, коли під час деяких марафонських, напів­марафонських забігів траплялися летальні випадки. Це буває тоді, коли людина недостатньо трено­вана.

Раджу звернутися на тредміл­тестування. Це та ж сама вело­доріжка, під час якої паралельно з фізичним навантаженням, яке на ній виконують, вимірюють ар­теріальний тиск, знімають показ­ники електрокардіографії, також вимірюють частоту дихання та інтенсивність спожитого кисню, реєструють будь-які зміни, по­рушення серцевого ритму чи ішемічні зміни міокарда, які ви­никають після фізичного наванта­ження.

— Як часто потрібно вимірю­вати тиск, аби розпізнати гі­пертонію?

— У нас є два такі поняття: ар­теріальна гіпертензія (одномо­ментне підвищення тиску на тлі стресу, фізичного навантаження) і гіпертонічна хвороба. Для того, щоб виставити діагноз «гіперто­нічна хвороба», артеріальний тиск потрібно вимірювати принаймні тричі на день упродовж 5 днів.

Є загальноприйняті норми, які зараз, до речі, навіть зменшені. Якщо колись вважали, що норма артеріального тиску — до 140/90, то зараз ці межі зменшені до 130/80. Такі цільові рівні артері­ального тиску.

Тому рекомендую вимірювати тиск тричі на день упродовж 5 днів у стані спокою. Наголошую, що не можна міряти артеріальний тиск зразу після фізичного наванта­ження. Треба посидіти 15 хвилин у спокої, і тільки після цього зро­бити замір.

Рекомендую, якщо є можли­вість, все-таки використовувати механічні тонометри. Якщо ж це електронний тонометр, то корис­туватись манжетою, яку надягати не на кисть, а на передпліччя. Такі тонометри точніші.

— Ще одне запитання на тему гіпертонії. Якщо тиск 215 і збивається максимум до 204, що потрібно зробити, щоб до­вести його до меж норми?

— Цей вид тиску притаманний гіпертонічній хворобі 3-го ступе­ня, тобто це дуже високе підви­щення артеріального тиску. Безумовно, у цьому випадку потрібно вживати на постійній основі анти­гіпертензивні препарати.

Маємо 5 основних груп таких препаратів, препарати 2 лінії. В описаній ситуації необхідне вжи­вання, як мінімум, 2, 3, а можливо, навіть 4 різних груп антигіпертен­зивних препаратів. Відповідно, обов’язковою є консультація кар­діолога.

Я б також порадив зробити МРТ. Тому що КТ, як правило, вста­новлює вже гостру, велику, не дай Боже, патологію головного мозку, наприклад, геморагічний чи ве­ликий ішемічний інсульт, чи якісь переломи. МРТ головного мозку з контрастуванням дає змогу точні­ше, детальніше виявити невеликі вогнища в мозку.

— Часто запитують і про під­вищений рівень холестерину. Чи потрібно його контролюва­ти?

— Ще 1914 року академік Ми­кола Аничков започаткував холес­теринову теорію. Вивчаючи хо­лестерин на людях, на тваринах, він сказав, що холестерин — це та першопричина, яка призводить до розвитку атеросклерозу су­дин. Тут не все так просто. Оскіль­ки є хороший холестерин (високої густини), який у жінок та чоловіків має становити більш ніж 1,2 мілі­моль на літр. Є холестерин низь­кої густини, який шкідливий, пога­ний. Його рівень у здорових осіб не має перевищувати 3,1 мілімоль на літр. У пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, за сучасними рекомендаціями, має становити менш ніж 1,4 мілімоль на літр.

Відповідно, рівень холестери­ну потрібно обов’язково контролювати. Для цього слід робити розгорнуту ліпідограму. Тобто за­гальний холестерин, ліпопротеїди низької густини, високої густини, тригліцериди. Також там визнача­ють т. зв. коефіцієнт атерогеннос­ті, тобто співвідношення високого холестерину до загального.

— Людина скаржиться, що у неї періодично з’являються такі симптоми: спазм у грудній клітці, може бути в сонячному сплетінні або біля підшлунко­вої залози та шлунка. Потім на частки секунди пропадає пульс. Згодом усе внормову­ється. Це кардіологічне чи не­врологічне?

— Це може бути як кардіоло­гічне, так і хірургічне, і невро­логічне. Тут обов’язково треба консультацію лікаря. Якщо є болі в підшлунковій залозі — це може бути і загострення панкреатиту. Потрібна неодмінно консультація хірурга. Це може бути кардіальна патологія також, тому що є ати­пові форми інфаркту міокарда або стенокардії, коли, наприклад, може боліти живіт. Пацієнт часто звертається з болями живота, а насправді це може бути інфаркт міокарда.

— Що б ви порадили прак­тично здоровій людині? Які об­стеження потрібно проходити для того, щоб не було проблем зі серцем у майбутньому?

— Дуже слушне запитання. Хочу наголосити, що є т. зв. чек-апи, тобто планові перевірки здоров’я організму. Їх, як правило, прово­дять люди після 35. Щодо серцево-судинної патології — це здача за­гального аналізу крові, біохімічних показників крові, аналізу функцій печінки та нирок, ліпідного спектру крові, т. зв. ліпідограми та коагуло­грами, тобто на згущення крові.

Тоді люди, які мають ті чи інші відхилення, можуть корегувати стан. Наприклад, якщо це збіль­шення холестерину, що ми часто констатуємо, не завжди одразу потрібно вживати медикаменти від холестерину, достатньо інколи оптимізувати спосіб життя змен­шенням споживання певних видів продуктів.

Нагадаю, холестерину най­більше міститься в жирному тва­ринному м’ясі, сирах твердих і мо­лочних продуктах. Тому тут просто можна зменшити споживання цих продуктів і дійти до цільових рівнів холестерину.

Записала Ірина-Марія Лис.