«Усе кипить, танцює і співає»

У карпатській Яремчі відбувся Міжнародний гуцульський фестиваль. Гуцули зі всього світу танцювали аркан, майстрували бартки, підковували коней…


Так виглядає традиційний гуцульський запальний аркан

У Яремчі та прилеглих селах (Татарові, Поляниці, Яблуниці, Дорі, Ворохті, Микуличині) відгримів ювілейний 25-й Міжнародний гуцульський фестиваль. Цьогоріч фест пройшов із розмахом. Сюди завітали гуцули не лише із Західної України, а й з Румунії, Польщі і навіть Литви. Гості залюбки вчилися гуцульських традицій: готували гуцульські страви, танцювали аркан, майстрували бартки, підковували коней, відвідували ярмарки та майстер-класи. А ще побували на справжньому гуцульському весіллі і навіть вживалися у роль наречених! Мета заходу — відродження та популяризація гуцульської культури і традицій. Гостей та учасників фестивалю гостинно приймав Romantik Spa Hotel, що у Яремчі.

«Фішка» Міжнародного гуцульського фестивалю — відразу шість рекордів України. Один з них встановили у селі Микуличин під час свята «Полонинський клич» — найбільша кількість чабанів на полонині. На полонині Ґорґан зібралися 37 ватагів, які представили свою продукцію, провели майстер-класи з виготовлення сирів. Усі, хто дістався на полонину, побачили, як випасають кіз та овець. На високогір’ї у Ворохті зафіксували ще один рекорд — одночасно 43 гуцули змагалися на витривалість. Їхня «зброя» — традиційні топірці гуцульського краю, тобто бартки.

У Поляниці встановили рекорд масового частування гуцульськими стравами на вогні. Для гостей фестивалю приготували п’ять запечених на вогні баранів, сто літрів юшки з баранини, 150 порцій юшки з білих грибів, 60 літрів баноша. Смак страв не передати словами! Журналіст «ВЗ» залюбки дегустувала банош та ароматну юшку з білих грибів.

Гостей частували бараниною, приготовленою на вогні

На полонині «Перці», що у селі Яблуниця, теж зафіксували рекорд — найдовша колона з гуцульського гужового транспорту. Фіри, брички та «фіакри» вишикувались аж на 109 метрів та 20 сантиметрів! Пан Іван, який теж приїхав на фестиваль зі своїм конем, розповів, що кожен порядний гуцульський газда тримає на господарстві коня. Хоча кінь обходиться недешево (на корм витрачають кількадесят тисяч гривень), він символізує високий статус господаря.

Та найбільш захопливий рекорд України стосувався традиційного гуцульського танцю — аркану. У Татарові зібралися 65 танцюристів (переважно представники танцювальних колективів), які мали показати не лише вправність танцю, а й завоювати титул найвитривалішого. Завдання — без упину танцювати біля вогню. «Аркан називають символом життя, адже гуцули кажуть, що спочатку в танці потрібно „народитися“, а в кінці разом із мелодією „померти“, — розповів ресторатор, готельєр, координатор Міжнародного гуцульського фестивалю Іван Гаврон. — Аркан — це символ гірського стилю. Це суто чоловічий танець, що символізує братство і підтримку товариша праворуч і ліворуч. Танець може тривати довго, але жоден порядний гуцул не припинить рухатися. У давнину хлопця, який не вмів танцювати аркан, старші товариші не приймали у свою компанію».

До танцю приєдналися також гості. Під аплодисменти танцюристи стартували і з кожним кроком продовжували зривати овації. Але у перші півгодини змагань витримав лише 31 учасник. Через годину біля вогнища уже танцювали шість. І ось журі оголошує переможців. Найвитривалішими танцюристами аркану стали 14-річний Олексій та 18-річний Ярослав, які без перерви танцювали 1 годину і 5 хвилин. Це зафіксували у Книзі рекордів України. Переможцями стали місцеві хлопці, які роками вчаться танцювати аркан у колективах, часто гастролюють Україною.

Олексій та Ярослав отримали заслужені гуцульські кубки — за те, що найдовше танцювали аркан. Це зафіксовано у Книзі рекордів України

Які гуцульські традиції без автентичного весілля? Тож їдемо до центра Яремчі, де біля Будинку культури на сцені показують обряди вінчання по-гуцульськи. Під звуки дримби, цимбалів і бубнів музики вітали молоду пару, а гості танцювали аркан і гуцулку. Старости прийшли на бенкет із незвичним атрибутом — обрядовим весільним деревцем. Це смерека чи сосна, прикрашена кольоровими стрічками. Деревце є символом невинності, а ще програмує на щасливе подружнє життя. Ним і вітають молодих, і танцюють, і навіть викуповують наречену. До сліз розчулив старовинний обряд поклону батькам. У присутності гостей молоді дякують батькам за виховання, просять благословення на щасливе життя. На Гуцульщині також благословення просять у вищих сил, померлих родичів та всіх присутніх на весіллі. У відповідь молода пара чує «Бог благословить!». Звичай завивання молодої у гуцулів зберігся досі. З молодої знімають вінок з квітів, голову завивають у хустку, після чого вона стає господинею. Гості продовжують танцювати, тримаючи в руках деревце.

Автентичне гуцульське весілля - обряд одягання вінка молодій.

«Після того, як весільне деревце „вигуляли“, староста має побігти та прив’язати його до найближчої яблуні. Молоді хлопці підстерігають його та намагаються не дати йому це зробити, щоб взяти викуп. Адже, якщо деревце уже закріплене на яблуні, молода вже остаточно прощається зі своїм дівоцтвом та стає ґаздинею», — розповів «ВЗ» краєзнавець з Яремче Юрій Попович.

«На гуцульському фестивалі усе кипить, танцює і співає, — наголосив Іван Гаврон. — Попри дощову погоду, цьогоріч фестиваль був масштабним і все заплановане вдалося втілити в життя. Гуцульський фестиваль — одна з візитних карток колоритного гуцульського краю. Усі етно-фестивалі роблять грандіозну справу — об’єднують нас як націю, як народ. Приїжджайте до нас, ми нікого не залишимо голодними. Нікого не залишимо без пісні, веселощів та розваг!».

Фото Лідії Тропман

Яремча, Івано-Франківська область