Глисти можуть стати причиною закрепів, алергії та навіть судом

Гельмінти, або глисти, здатні вражати фактично всі органи: центральну нервову систему, м’язи, очі, печінку, кишечник, се­чостатеву систему тощо. Вони можуть бути причиною будь-яких порушень роботи шлунково-киш­кового тракту (закрепів, проно­сів, нестійкого стільця, порушен­ня роботи печінки і підшлункової залози), алергічних проблем, ослаблення імунітету. Характер­ні ознаки глистів — свербіж в ді­лянці заднього проходу, що по­силюється вночі, запалення у цій ділянці. Болі в животі переважно локалізуються навколо пупка, рідше — у правому підребер'ї. У дівчаток часто діагностують вуль­вовагініти. Гельмінти викликають хронічну інтоксикацію нервової системи. Її симптоми — скрипін­ня уві сні зубами, астенія, судо­ми. Глисти можуть не лише по­силювати вже наявні проблеми зі здоров’ям, а й сприяти появі нових.

Зараження відбувається за­звичай внаслідок вживання по­гано промитих продуктів, недо­статньо ретельного миття рук, контакту з тваринами. Тож гос­подарям домашніх тварин слід подбати, щоб пухнасті улюбленці не були носіями паразитів, — їм треба проводити час від часу профілактичне лікування. ВООЗ рекомендує профілактичні про­тиглисні курси дітям дошкільного віку двічі на рік: навесні та на по­чатку осені. Дітям шкільного віку такий курс теж не завадить — як мінімум один раз на рік, в кінці літа. Лікування має призначати лікар, при цьому вибір ліків зале­жить не лише від виду гельмінта, а насамперед від віку та стану ди­тини: враховується необхідність корекції дисбактеріозу кишечни­ку, наявність у пацієнта порушень функції печінки, анемія, алергічні прояви.

Протиглисні засоби безпечні і нетоксичні. Серед можливих по­бічних ефектів можуть спостеріга­тися лише ті, що пов’язані з руй­нуванням паразитів під впливом ліків. Наприклад, одноразовий пронос, короткочасні болі в жи­воті, іноді - блювота, підвищення температури, неприємний смак у роті або відчуття неіснуючих запа­хів. Але ймовірність розвитку на­віть таких побічних ефектів дуже мала, в крайньому разі дитині можна дати сорбенти (активоване вугілля, лактофільтрум). Виняток — для дітей з серйозною органіч­ною патологією нервової систе­ми, онкологічними захворюван­нями або хворобами крові. У цих випадках питання протиглисної терапії вирішується індивідуаль­но і обов’язково з фахівцем щодо основного захворювання.

Не забувайте, що профілак­тичне лікування від глистів дове­деться пройти всім членам вашої родини — інакше не уникнути по­вторного зараження.

Юлія Бондар, педіатр.