«Не розцінюю цю нагороду, як хабар чи задобрення»

Відомий львівський волонтер, громадський діяч, викладач Святослав Літинський отримав президентську відзнаку «Золоте серце». Нагороду урочисто вручив голова ЛОВА Максим Козицький перед початком засідання сесії Львівської облради у четвер, 28 грудня.

Таку ж нагороду отримала волонтерка, заступниця голови ГО «Апостольська чота» Уляна Греділь, керівник волонтерського центру УКУ Остап Мачинський та керівник «Фонду родини Квятковських» Андрій Квятковський.

Святослав Літинський під стінами ЛОВА провів не один пікет «Спочатку дрони — потім стадіони», аби влада дослухалась до громадськості і припинила фінансування будівництва стадіонів, інших спортивних споруд, ремонтів доріг, які є не на часі, натомість збільшила фінансування армії.

І ось на фоні цих протестів Святославу Літинському вручають нагороду… Якось це виглядає, м’яко кажучи, дивно…

Я зателефонувала волонтеру, аби запитати, чи не відчуває він когнітивного дисонансу? Чи розуміє, що у людей, які будуть читати цю новину, може виникнути неприємний осад?

— Цією нагородою за волонтерську діяльність президент нагородив мене ще 9 грудня 2022 року, — каже Святослав Літинський. — Але лише через рік цю нагороду мені передали… Сьогодні було вручення.

— Як ви сприйняли цю нагороду? Не відчуваєте, що у такий спосіб влада хоче, аби ви її не критикували?

— Не розцінюю цю нагороду, як спробу підкупу, чи спробу, щоб я менше критикував владу… Так, у нас були певні непорозуміння. Ми провели 12 чи 13 мітингів. Врешті, це питання було вирішене. На цей рік заплановано більше допомоги для армії, ніж у минулому. Не зважаючи на те, що військове ПДФО забрали. Я зовсім це не розцінюю, як хабар чи задобрення.

— Чи не було у вас когнітивного дисонансу?

— Трохи є… Дуже сподіваюсь на те, що всі визнають свої помилки. Головне результат, а не те, що хтось когось образив! Зараз зовсім не такий час, щоб міркувати у такій площині.

— Чи будемо ми мати все ж кошти на дрони?

— У суспільства сильна недовіра до центральних органів влади. Окрім того, ми бачимо, як нечистих на руку високопосадовців затримують за неналежне використання бюджетних коштів, які мають йти на виробництво дронів чи закупівлю боєприпасів… З іншого боку, в Ходорові, наприклад, продовжують будувати спорткомплекс.

Звичайно, хочеться, щоби всі перейнялися тими проблемами часу і чесно працювали. На жаль, такого ще немає. Але позитиви є. Щодо тих людей, які крадуть, проводять відповідні слідчі заходи.

Сьогодні важливо, щоби ми почали нарощувати власне виробництво боєприпасів та зброї. Я чув таку інформацію, що заводи почали виготовляти до дронів двигуни. Ніби дрібниця, але все одно це краще, ніж закуповувати китайські. В час війни має бути централізація влади і одна політика, яка повинна працювати на захист держави.

Я особисто за Зеленського не голосував та засуджую багато його рішень. Але він наш президент.

— А Козицькій що вам сказав, коли вручав нагороду?

— Сказав коротко: «Дякую!».

— А львівська ОВА допомагає військовим з автомобілями?

— За бюджетні кошти вони ніяких товарів не купують, на жаль. На відміну від інших громад. Але Козицький пообіцяв, що на армію в обласному бюджеті на наступний рік закладено 400 мільйонів грн. Плюс 150 мільйонів грн буде закладено з перехідного залишку, який би він не був. Вони ці гроші витрачають не на закупівлю та передачу товарів на фронт, а на субвенції військовим частинам. Це теж добра справа. Бо військові частини на ці субвенції купують товари.

У Верховній Раді є законопроєкт 9560 і 9559 (доопрацьований), і там чорним по білому написано, що громади можуть купувати товари і передавати армії. Але, на жаль, Офіс президента заблокував проходження цього законопроєкту у Верховній Раді.

Щодо міст та інших громад, у законі чітко не написано, що вони можуть купувати товари. Вони різними іншими нормами керуються. Якби Верховна Рада ухвалила цей законопроєкт 9559, то було би добре. Не розумію, чому так є… Кожен тягне щось на себе, свою політику веде…

— А як ваші колеги-волонтери відреагували на нагороду від президента?

— Піджартовують… Кажуть, рік не могли передати нагороду від президента, і ось нарешті передали… Видно, коли ми місяці зо два мітингували під обласною адміністрацією, не було можливості у них передати (усміхається. — Авт.). А як вгомонились, то передали.