«Коли врятований пес побачив свого господаря, то заплакав…»

Українці пам‘ятають, як рік тому, коли російські окупанти підірвали Каховську ГЕС, крім людей, які потрапили у зону затоплення, працівники ДСНС, волонтери рятували і їхніх тварин. Нині через постійні обстріли брати наші менші теж потрапили у біду. І їм знову доводиться простягати руку допомоги.

Робить це у тому числі ко­лишній голова Херсон­ської облдержадміні­страції, учасник руху опору, громадський активіст Борис Сіленков.

— На правому березі Дніпра 19 сіл щодня перебувають під обстрілами — росіяни накрива­ють їх керованими авіабомбами, артилерійськими снарядами, мінами, — розповів кореспон­денту «Високого Замку» пан Бо­рис. — Ця територія вважається вже лінією оборони, цивільним в'їзд заборонено. Але нам вда­ється туди пробратися. У майже безлюдних селах (більшість се­лян евакуювалася) залишилися тепер уже нічийні, налякані до смерті корови, кози, свині, гуси, качки, коти, собаки. Ми з волон­терами заїжджаємо у ці покину­ті села, забираємо по десятку виснажених котів і собак (решта тварин дають собі поки що раду самі) і відвозимо їх у свій приту­лок. Там їх доглядає подружжя Наталя і Сергій.

Колишній очільник облас­ті каже: на початку ці безгоспні тварини поводяться агресивно, можуть вкусити, але коли отри­мають воду, корм, ветеринарне обслуговування, відразу заспо­коюються, стають лагідними.

— Коли ми вивезли тварин, то опублікували у соцмережах їхні відео-фото, — згадує наш спів­розмовник. — Аж раптом дзво­нить чоловік з Кропивницько­го: «Це мій пес! Де можна його забрати?». Потім той чоловік з мамою приїхав у Херсон і за­брав свого собаку, якому понад десять років. Коли пес поба­чив господаря (той не вірив, що його улюбленець вижив у цьому пеклі!), на очах тварини висту­пили сльози.

Громадський зоопритулок будують на околицях Херсона, неподалік молокозаводу ком­панії «Данон». Наразі споруди­ли вольєри для десятка безпри­тульних тварин. Але розуміють, що потік «сиріт» значно збіль­шиться, тому потрібна значно більша житлоплоща для них. Із кормами добрі люди завдяки колишнім зв’язкам Бориса Сі­ленкова допомагають — пробле­ма з будматеріалами. Для роз­ширення звіринця дуже потрібні цемент, дошки, сітка-рабиця. Питання з піском-щебенем ви­рішать самостійно на місці. А решту нема звідки взяти. Може, цікавиться Борис Сіленков, на Львівщині знайдуться охочі до­помогти знедоленим херсон­ським котам і собакам.

Допомогти зооволонте­рам з Херсона вкрай потріб­но: крім них, рятувати тварин із зони ворожих обстрілів нема кому.