«Орки не сплять… Платять своїм агентам у Канаді колосальні гроші, і ті роблять свою чорну роботу…»

Михайло Зінчук — канадієць українського походження, керівник проєкту допомоги Армії України (UCU Helps Ukraine). Цей проєкт пан Михайло заснував ще у 2015 році, з того часу і дотепер разом з українською діаспорою допомагає ЗСУ та українцям, які постраждали внаслідок російсько-української війни.

Михайло Зінчук наро­дився у Канаді, живе у Торонто. Днями він за­вітав до редакції газети «Ви­сокий Замок» і розповів, як Ка­нада підтримує Україну у часі війни? А ще ми поговорили про те, чому канадійці не довіряють своєму уряду і як боротися з ро­сійською агентурою, яка шпигує по усьому світу?

— Кожен, хто має банківській рахунок в Українській кредит­ній спілці, де я працюю, допо­магає Україні, — розповідає Ми­хайло Зінчук. — З 2015 року до 24 лютого 2022 року ми зібрали близько 300 тисяч доларів! Спо­чатку допомагали пораненим військовим у шпиталях, надава­ли їм одноразову фінансову до­помогу — 1200 доларів. Кошти надсилали Львівському громад­ському об’єднанню «Галиць­кі сурми», з яким давно працю­ють та якому довіряють, а вони їх розподіляли між військовими.

Коли почалася повномасш­табна агресія, наша громада у Канаді долучилася до зборів на військове спорядження для ар­мії. Купували шоломи, турніке­ти (їх придбали понад 2 тисячі), пластини для бронежилетів… Військовим в Одесі придба­ли камеру для морських дронів (коштує 53 тисячі доларів). Ця камера бачить на 200 км (вно­чі може відрізнити море, небо і землю). Також закуповували на волинській фабриці іграшку «Пес Патрон» і продавали її на свята у Канаді. Виручені кошти передавали на ЗСУ. Чимало то­варів старалися закуповувати в Україні, щоб гроші тут залиша­лися.

Останнім часом купували ба­гато дронів. Купили п’ять стар­лінків, планшети, лазерні та зви­чайні приціли.

— Пане Михайле, розкажіть про себе, свою родину…

— Мої батьки — українці, бать­ко — з cела Ярчева, що на Холм­щині (Польща). Мама народи­лася у селі Добрі Шляхетській, недалеко від містечка Сян (Польща). Дід розповідав, що до війни в селі були тисяча укра­їнців, тисяча поляків і тисяча єв­реїв. Дід був остарбайтером у німців… Сталін вислав родину моєї мами на Сибір. Тоді мамі було 7 років, а коли повернула­ся з Сибіру, — 14. Наша родина має досвід, як живеться з орка­ми…

Після війни батьки емігру­вали до Канади. Я і двоє моїх братів народилися у невелико­му містечку, 100 км від Торон­то. Я закінчив у Канаді універ­ситет (політологію). Навчався також в Англії. З 1992-го по 1996 рік працював радником міністра економіки України Романа Шпе­ка. У Києві одружився. Моя дру­жина — стоматолог. У Києві на­родилася моя доня, їй зараз 27 років. Потім ми з дружиною по­їхали у Канаду. Там народив­ся старший син, йому зараз 20, молодшому — 17.

— Ви так добре розмовляєте українською. Це дружина вас навчила?

— Мої батьки навчалися поль­ською мовою, але вдома, між собою, говорили українською! Коли батьки чули, що ми в ди­тинстві розмовляли між собою англійською, одразу робили гнівне зауваження: «Якою мо­вою розмовляєте?!». І ми пе­реходили на українську. Мої діти теж добре знають україн­ську. Донька працює у фінансо­вій компанії, її робота дозволяє працювати там, де вона захоче. Нині вона у Мексиці. Але хоче жити в Україні, часто сюди при­їжджає.

Коли я повернувся до Кана­ди, почав працювати у фінансо­вій сфері. Тоді отримав посаду в Українській кредитовій спілці — інвестиційним менеджером. Допомагаю людям інвестува­ти гроші на біржі (купуємо акції, облігації).

— Коли почалася вели­ка війна, можливо, вас осо­бисто вразила якась історія? Хтось, наприклад, пожертву­вав велику суму грошей для України.

— Є люди, які щотижня да­ють для України по 50 доларів. Ми створили спеціальний раху­нок для цього проєкту. І бачимо, як гроші «капають». Більшість проєктів у Канаді — це харита­тивні державні організації. На­приклад, ви пожертвували 100 доларів, вам видали квитанцію (можете ці кошти списати, коли звітуєте перед податковою). Наш проєкт на 100% - благо­дійний (не маємо права вида­вати чеків). Але, на відміну від харитативних організацій, мо­жемо організовувати збори на військове обладнання для ЗСУ. Пригадую, до нашої кредитної спілки, розташованої на кордоні зі США, прийшов лікар, який дав нам чек на 25 тисяч доларів (це була найбільша сума від однієї людини). Він не мав у нас бан­ківського рахунка. Сказав: «Ви робите добру справу».

Звісно, що більшість тих, хто допомагає Україні, це укра­їнці, які у різний період емі­грували до Канади. Комітет українців у Канаді — наглядо­ва організація, котра представ­ляє всіх українців (організації) у Канаді. Наприклад, вони ор­ганізовують свято вишиванки у Канаді, демонстрації. Коли по­чалася повномасштабна війна, біля пам’ятника Лесі Українки, у найбільшому в Торонто Гай-парку, зібралось близько 70 ти­сяч осіб! Було багато місцевих політиків. Усі хотіли показати, що підтримують Україну. Пра­цюємо над тим, щоб до проєкту долучалося більше канадійців.

— Скільки українців емігру­вало до Канади за весь час?

— Близько 1,5 млн українців! Перша хвиля еміграції була до Першої світової війни, тоді ба­гато людей виїхало з Буковини, бо були під російською імпері­єю, а також — з Галичини, яка на той час була під австрійською імперією. Мій дід, який був у Сибіру, перед Першою світо­вою війною, у 1909 році, емігру­вав до США. Він був православ­ним священником, організував в Америці дві парафії.

Друга хвиля еміграції була між Першою та Другою світови­ми війнами. Третя — одразу піс­ля Другої світової війни. Чет­верта хвиля була меншою, після незалежності України. Бурем­ні 90-ті, економічні проблеми… І ось п’ята велика хвиля — після повномасштабного вторгнен­ня рф.

— Чим нинішні емігран­ти відрізняються від попере­дніх?

— Багато з них шоковані тим, наскільки українці у Канаді є українцями. Чимало з них роз­мовляють російською. Ми їм забороняємо розмовляти орк­ською мовою! Ми патріотич­но виховані: ходимо до церкви, дотримуємося консерватив­них традицій. Ці люди, хто сьо­годні приїжджає до Канади, ча­сом не можуть знайти свого місця. Деякі українці не змогли знайти в Канаді роботу. Сестра моєї дружини приїхала у Кана­ду, але сказала, «що вона б за­лишилась, але тут дорого». По­їхала до Іспанії.

Українці, які залишилися у Канаді, отримали 3 тисячі ка­надських доларів на місяць. Діти — одноразову допомогу. Багато хто отримав безкоштовне житло на пів року.

Мій двоюрідний брат з Бер­дянська воював в АТО. Його доня з сином ледве виїхали до Канади, Бердянськ у той час був під окупацією. Його 7-річний син мав серйозне за­хворювання, йому потрібна була трансплантація кістково­го мозку. Спершу він лікував­ся у білорусі, але знайти доно­ра там не вдалося. Мирончик повернувся додому 21 люто­го 2022 року. Його рідний Бер­дянськ наступного дня був оку­пований. Коли про Мирончика дізналися лікарі у Торонто (я надіслав їм усі медичні до­кументи), сказали, що готові йому допомогти. Нам вдалося зробити все, аби дитина діста­лася Львова, а звідти хлопчик поїхав до Канади.

— Чим нині живе Канада, чим переймаються канадій­ці?

— Чимало канадійців їдуть шу­кати кращої долі до США. Ка­надський уряд часто бездумно розкидається грошима. Багато хто бачить у такій політиці пово­рот до комуністичних засад. Ко­муністи і у Канаді, і у США під­німають голови… Наприклад, уряд закрив нафтогазовий комплекс, на якому країна до­бре заробляла. Європа могла б купувати у нас газ, але уряд Ка­нади не дозволяє розвивати цю галузь. Натомість легалізував коноплі. Є люди, які ходять за­дурманені і не розуміють, що ді­ється…

Щоб була сильна економі­ка, необхідно підтримувати і розвивати середній клас. Ро­дини, які мають дітей, найбіль­ше інвестують в економіку. Їхні діти відвідують різні гуртки (му­зику, футбол, балет). Натомість такі родини обкладають високи­ми податками. Відтак нищиться середній клас…

— На чому Канада заро­бляє?

— Природні ресурси: дерево, нафта, газ, мідь, золото, уран. У Канаді розвинутий фінансовий сектор економіки, будівництво, фермерство та машинобуду­вання (цей ринок Канада ділить зі США). Але якщо уряд неефек­тивний, то швидко з багатої кра­їни можна зробити бідну…

— Як пересічні канадійці ставляться до українських бі­женців?

— Добре. Моя племінниця працює на фірмі, де розливають соки у пляшки. Власник цієї фір­ми охоче бере на роботу укра­їнців. Якщо б племінниця зна­ла англійську, могла б отримати офісну роботу. Український ве­теран, який втратив на війні зір, влаштувався у Канаді в ІТ-компанію. Для цієї роботи ком­панія придбала спеціальне об­ладнання, він добре заробляє.

Більшість канадійців розу­міє, що відбувається в Украї­ні. Що росія вбиває людей, за­бирає території… Утім, є багато таких, хто потрапляє під вплив російської пропаганди. Через те, що канадійці не довіряють своєму уряду, коли влада під­тримує Україну, думають, щось тут не те… А орки використову­ють це! Тому треба постійно го­ворити гірку правду про війну! Добре, що президент України приїхав до Канади, але чому не приїжджають прем’єр-міністр, міністр закордонних справ чи міністр оборони? Якщо з боку України буде тиша, всі забудуть про війну! А орки не сплять… Вони платять своїм агентам ко­лосальні гроші, і ті роблять свою роботу.

— Який вплив має росій­ська агентура у Канаді?

— Великий. Вони платять, на­приклад, професорам універ­ситетів, чиновникам, щоб ті лобіювали їхні інтереси. Це ви­дно неозброєним оком, коли ці люди починають говорити кремлівськими наративами.

— Яка середня зарплата у Канаді?

— 45−65 тисяч канадських до­ларів на рік (близько 4 тисяч ка­надських доларів на місяць). Мій молодший брат закінчив пе­дагогічний факультет. Він не міг знайти роботу. Разом з дружи­ною поїхав до Японії, там навча­ли англійської мови.

— Який вплив має Канада на російсько-українську війну?

— Вперше світ допомагає Україні відвоювати своє… Кана­да могла б мати більший вплив, але у нинішньої влади — інші пріоритети. Наприклад, мій зна­йомий француз, який живе в Ка­наді, виготовляє каву і збирає кошти на дрони для українських військових. Навчає керувати дронами пожежників та полі­цейських. Ми плануємо органі­зувати у Канаді захід, щоб пока­зати, скільки іноземців воює за Україну: серед них є француз, в’єтнамець, канадієць…