“Потреба у балаклавах є постійно”

Сталася біда, почалася війна…

Польща — одна з тих країн, яка підставила дружнє плече Україні у часи російсько-української війни. Розвивається семимильними кроками у сусідній державі і волонтерство. Моя коліжанка Малгожата, яка працює у Польщі учителькою, розповідає, як поляки допомагають українцям. Беруть до себе біженців додому, збирають гуманітарну допомогу... Великий українсько-польський “мурашник”.

У Польщі Малгожата шукала тканину. Її потрібно для пошиття балаклав українським військовим. Оббігала усі гуртівні. Не усюди потрібна тканина є, у великій кількості її викупили українські волонтери. Та дещо таки купила і передала до Львова. Один польський продавець віддав частину тканини для Збройних сил України безкоштовно. Я, своєю чергою, віддала її ГО “Hand made по-львівськи для Армії руками волонтерів”, яка була створена у 2014 році. Діяльність ГО з того часу не переривається.

“Зараз потрібен світлий трикотаж для літніх балаклав”

У цей день з Польщі приїхав не один волонтерський вантаж з тканиною: фліс, рулони з камуфляжною тканиною... Фліс, до речі, знайти дуже складно. Долучилися до цієї роботи й працівники львівських ательє, які знайшли у себе фліс зі старих запасів. З кожного такого рулону вийшло близько 500 балаклав! Спершу майстрині роблять викрійки, потім — шиють. Коли флісу не було, використовували для пошиття балаклав навіть трикотаж для термобілизни! Зараз потрібен світлий трикотаж — для літніх балаклав (усі розміри, тканина є затверджені міністерством оборони).

Про роботу нон-стоп журналістці “ВЗ” розповіла львівська майстриня ляльок, яка волонтерить уже вісім років, Олена Цілуйко. Олена завела мене у “закрома”, і показала увесь процес наочно.

“Балаклави може шити будь-хто, - каже пані Олена. - Хтось шиє її 5 хвилин, хтось може зшити за годину — дві чи три. А ось панами на літо та рукавиці шити складніше. Це тривалий процес”.

Плетуть кікімори вузьке коло волонтерів, які роблять це ідеально!

Дівчата-волонтери не лише шиють балаклави, шкарпетки з флісу, літні панами, але й роблять кікімори для військових. Ви не уявляєте навіть, що це за ювелірна робота! Береться мішковина, з неї витягаються ниточки, з яких плетуть маскувальний костюм для фронту. Таку річ не виготовляє жодна фабрика. Це лише ручна робота. Яке це треба мати терпіння. Плетуть кікімори вузьке коло волонтерів, які роблять це ідеально!

Крім того, дівчата з команди “Hand made по-львівськи” плетуть сітки і навіть самі роблять основу під маскувальні сітки (це неабиякий труд, повірте). Щодо основи для маскувальної сітки — її також плетуть у 4-му корпусі Львівської політехніки. Кажуть, ця робота неабияк заспокою нерви та покращує дрібну моторику.

Також для маскувальних сіток потрібна тканина (взимку — біла, навесні, влітку та восени - кольорова). Її знаходять, фарбують власними силами. Для цього потрібен спеціальний фарбник. Для сіток використовують навіть стару постіль з залізниці. Дотримуються технології. Адже кожна деталь має бути зроблена правильно (є визначена щільність плетіння, кольорова гамма). І ось вуаля, маскувальна сітка готова!

А дизайнерка одягу Олеся Гринь розробила лекала і пошила пілотні медичні сумки для армії. Вона врахувала усі технічні вимоги, затверджені міністерством оборони України щодо військового спорядження.

Тож дівчата-волонтери розпочали ще й роботу над медичними аптечками-футлярами. Але для цієї роботи потрібні фахівці.

Читайте також: “Ми – артерія між заходом і сходом…"