Одні ліки подорожчають, інші – зникнуть з аптек?

З 1 березня в Україні набуває чинності закон про ліцензування імпортних ліків. “Таке нововведення може вдарити і по виробниках лікарських засобів, і по пацієнтах”, — кажуть його противники. Чи справді деякі ліки в Україні можуть стати дефіцитними, а ті, яким вдасться втриматися на ринку, — подорожчати?

Ліки ІНОЗЕМНОГО ВИРОБНИЦТВА, які призначають для лікування важких захворювань, в Україні становлять левову частку. 100% препаратів для лікування діабету у дітей і вагітних; 97%, які застосовуються у дитячій онкології та онкогематології; 80% — у дорослій онкології та онкогематології; 100% — у пульмонології; 98% — в анестезії; 97% — для лікування ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, гепатиту. Будь-який серйозний перебій у постачанні цих ліків прирік би на смерть десятки тисяч пацієнтів. Проте віце-прем’єр Костянтин Грищенко поспішив запевнити: цього не трапиться. На складах зберігається достатній запас медикаментів (зокрема, дорогих протипухлинних засобів), якого має вистачити на 2-4 місяці. До того часу всі іноземні виробники встигнуть отримати “перепустки” на український ринок.

Керівник парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва також переконана, що дефіциту та подорожчання імпортних ліків вдасться уникнути. Ліцензування імпортних лікарських засобів — це європейська норма. “Застосовуючи такий механізм регулювання, країни ЄС захищають своїх громадян від можливого ввезення неякісної продукції або фальсифікату, оскільки ліцензія передбачає укладення прямих контрактів з виробником ліків”, — пояснює нардеп. Крім того, ліцензування імпорту створить умови, коли вартість препарату на вітчизняному ринку буде відповідати ціні, за якою цей препарат реалізовують у сусідніх країнах.

Проте таку ініціативу влади українці сприйняли “у штики”. Кияни вигрібають з аптек залишки ліків, які (за чутками) незабаром можуть узагалі зникнути з ринку. У Львові такого ажіотажу не спостерігається. Хвилюються хіба що провізори, заробітна плата яких напряму залежить від кількості проданих упаковок. “Якщо виробники будуть платити за те, щоб отримати цю ліцензію, збитки закладуть у вартість ліків. Тобто платити будемо ми з вами”, — каже провізор Ірина Соловйова.

“Отримати ліцензію нескладно. Видають її за чотири дні. Але поки що невідомо, про які суми йдеться, скільки коштуватимуть аналізи... Безумовно, це може вплинути на вартість ліків. А от перебоїв з постачанням медикаментів боятися не варто. Запасів вистачить (принаймні на перших порах)”, — заспокоює виконавчий директор Галицької фармацевтичної асоціації Неля Бик.

“Паніку сіють виробники з Пакистану, Ірану, Індії. Їм складно буде пройти відбір. Усі країни ЄС вимагають від іноземних виробників сертифікатів GMP (Good Manufacturing practice), який підтверджує належну практику виробництва. Видачу цих ліцензій треба було запровадили як мінімум п’ять років тому! — каже начальник Державної служби лікарських засобів у Львівській області Сергій Чередніченко. — З 2011 року держлікслужба України стала повноправним членом міжнародної Системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (PIC/S). Настав час виконувати узяті на себе зобов’язання — забезпечити якість лікарських засобів на усіх етапах обігу. 80% виробників, які реалізовують свою продукцію на території України, вже отримали свої ліцензії. У чому проблема?! Наприкінці року заборонили продавати ліки через аптечні кіоски. Людей почали залякувати, що буде дефіцит ліків, що вони подорожчають. Як бачимо, усе минулося. Власники аптечних кіосків переобладнали їх під аптечні пункти. У закладах з’явилися холодильники, кондиціонери, прилади для контролю за температурним режимом. Площі довелося розширити (більше не треба тулитися на 9 кв. м). Покупці мають у кого попросити поради — реалізацією ліків можуть займатися лише люди з вищою освітою... Але практика засвідчує — українці бояться будь-яких змін (навіть якщо це зміни на краще). Пропав баралгін — беналгін купувати не хочуть. Хоча це фактично той самий препарат, з тією ж діючою речовиною. У нас той анальгетик п’ять заводів виготовляють, але ми хочемо купувати дорожчий у п’ять разів імпортний засіб, переплачувати за бренд, за назву”...