Як в Україні будували фортифікаційні споруди у 2019 році

Про це повідомив військовий блогер з Мелітополя, ветеран АТО Олексій Петров.

«Атакують не напряму. Воно і зрозуміло, навіщо же так палитися. Але атакують, розуміючи що висновки роботи комісії українцям навряд чи сподобаються. І ця атака буде лише набирати силу. Я чомусь вважав, що геніальний хід під назвою „А ось при вашому Порошенку“, давно втратив актуальність. Ну, приклад тому, що на календарі вже майже середина 2024 року. Тобто в країні вже пʼять років як зовсім інша влада. Не тільки інший президент, а влада. Виявляється, коли треба якось прикрити власні факапи, то усі методи підходять. Бо ТСК скоро почне роботу. А там зуби дракона на узбіччі. А там бліндажі в низині, з яких видні лише кущі», — пише військовий.

«Давайте поговоримо про що заявляють, навіть палають заголовки в ЗМІ… „Єдине укріплення за часів Порошенка — стіна бур’яну“. Аби бути максимально обʼєктивним, я буду казати лише про те, що бачив на власні очі. Так ось, в 2015 році, я займав посаду тво начальника зв’язку 37 окремого мотопіхотного батальйону. Приблизно в червні того ж року, ми отримали від комбрига розпорядження, розвернути КСП батальйону на околиці селища Сартана, що під Маріуполем. Прибувши на місце, я був здивований побаченою картиною. На панівній висоті, з якої було все видно, працювала цивільна техніка, закопуючи в землю бетоні капсули бліндажів. І вже потім накриваючи їх декількома шарами товстих колод та землею. Пожити в тих бліндажах не встигли. Через короткий проміжок часу прилетіла команда, виходити на ротацію», — розповів Петров.

За його словами, вже через декілька місяців, у 2015 році військові повернулись в сектор «М», але вже зайнявши позиції на північ від Маріуполя.

«І саме там були повністю готові фортифікаційні споруди. Так, це не була суцільна лінія оборони, на кшталт українського „Мажино“. Але опорні пункти були побудовані на панівних висотах з урахуванням особливостей місцевості. Наприклад, наявності ставків, які є рукотворною водяною перешкодою для руху техніки та живої сили. Опорні пункти, це система дуже капітальних бліндажів із мережею ходів-сполучень. Десь зліва та справа від нас, були побудовані такі ж опорники. (Коли їхали польовими дорогами, то бачили „бугри“ бліндажів). Навіть жили в таких бліндажах декілька місяців. Чи було теж саме побудовано в інших секторах, не знаю. Але пізніше, військові, які були на той час в зоні АТО, казали, що точно такі ж укріплення були побудовані і на інших клаптиках зони АТО», — пише військовий.

«Вже на початку 2016 року, я зробив фото величезних бетонних споруд, які якісно перекривали трасу Маріуполь — Донецьк. І що дивно. В полі, в бік від дороги і кудись далі до посадки, йшла гряда… так званих зубів дракону. Мешканці Маріуполя можуть розповісти, де ще стояли ці бетонні велетні. І як хтось зауважив з місцевих, за лічені тижні до початку повномасштабного вторгнення, ці „фігурки“ кудись щезли. Так це чи ні, не знаю. Вже пізніше, в квітні 2017 року, наш батальйон зайняв позиції в районі… Чонгара», — згадує військовий.

«Пʼять років інша влада. З усіма можливими і навіть неможливими ресурсами. Окей. Давайте припустимо, що за часів Порошенка нічого не було зроблено. Геть нічого. Якось все само і за допомогою, безумовно мудрого народу. Окей. Припустимо. Ну, тоді покажіть мені, які саме фортифікаційні споруди… якісні, капітальні опорні пункти, були побудовані в Україні в проміжок часу від травня 2019 року до лютого 2022 року. І де саме до речі побудовані? Щось не можу згадати. Заборону на використання аєророзвідки в зоні проведення ООС, памʼятаю. Відведення з лінії бойового зіткнення контрснайперських груп, також памʼятаю. Навіть заборону відкриття вогню у відповідь (яку одразу скасував генерал Валерій Залужний), також памʼятаю. До речі, він же і наказав повернути контрснайперські групи в ООС. А ось надпотужне велике фортифікаційне будівництво, протягом 2019, 2020 та 2021 років… ні, не памʼятаю! Суцільна стіна бурʼяну, не більше…», — резюмує військовий.