Військові на фронті потребують «повітряних очей», Старлінків, рацій, тепловізорів…

Львівські волонтери Андріян Мозола та Іван Данів повернулися з фронту, куди привезли захисникам два авто (бус та Джип), холодильники, військове спорядження, набори їжі, зокрема хліб довгого зберігання (на прохання воїнів цей продукт влітку популярний на передовій). Зараз військові, окрім важкої зброї, найбільше потребують розвідувальних дронів. Їх на фронтовому слензі називають «повітряними очима». Потребують також Старлінків, рацій, тепловізорів, засобів гігієни та енергетиків.

Волонтери зі Львова вивчили побут захисників, побували у вкрай небезпечній півкілометровій зоні біля лінії вогню та поділилися враженнями з «ВЗ».

34-річний Андріян Мозола фронтовим волонтерством займається з 2014 року. З часу широкомасштабного вторгнення рф чоловік роздавав їжу переселенцям на головному залізничному вокзалі Львова, шукав їм житло, допомагав адаптовуватися до життя на Галичині. Навіть з акторкою Анджеліною Джолі особисто спілкувався на вокзалі під час її візиту до Львова у квітні 2022 року.

… На схід з волонтерською місією Андріян їздив сім разів. Цього разу відвідав Донеччину та Запорізьку області, привіз разом з другом-волонтером необхідні речі для військових родом із села Крушельниця, що у Стрийському районі Львівської області. Це захисники, які працюють у розвідці та управляють дронами, аби вивчити позиції ворога.

«Якщо проїхав стільки кілометрів, мушу завершити свою місію до кінця»

«Цю поїздку на схід та південь планував раніше, але після того, як рашисти направили ракети на район вулиці Стрийської, де я виріс, було не до того… У моїй квартирі вибило вікна, — розповідає Андріян для „ВЗ“. — Зрештою, ми поїхали і передали нашим воїнам два авто, хлопці-„дронщики“ дуже їх потребували. Цими авто виїжджають на бойові завдання. Авто для фронту були придбані за кошти волонтерів, зокрема сестри нашого побратима. Привезли також хлопцям їжу, медикаменти, вітаміни, холодильне обладнання, взуття, форму, турнікети».

Андріян Мозола пригадає, що найбільш екстремальний момент його подорожі - наближення до лінії зіткнення на Донеччині.

«Ми були за 500 метрів до лінії зіткнення, — продовжує розмову. — Наші хлопці часто завдавали противникам вогню. Відчував шалений прихід адреналіну. Це можна прирівняти до якось досягнення, яке дуже очікував і ось воно. Коли приїхав до Львова, зловив себе на думці, що мене тягне за цим адреналіновим відчуттям. Військові попереджали, що цивільним туди не варто наближатися. Там можуть бути прильоти артилерії. Я собі сказав: якщо вже проїхав стільки кілометрів, то мушу завершити свою місію до кінця і передати хлопцям потрібні речі - холодильне обладнання, харчі. У самій зоні бойових дій будинки розбиті, вікна забиті дошками. Зруйнована інфраструктура. Не побачиш руху цивільних машин».

«Бачив чимало втомлених воїнів, які навіть не піднімали голови»

Волонтери зі Львова обідали в фронтовій їдальні у Ямполі. Там чули вибухи аж з Бахмуту. В такій атмосфері наші воїни обідають та вечеряють. Традиційне меню захисників — суп з тушонкою. Одним підрозділам вистачає харчів, інші кажуть, що не відмовилися би від макаронів, тушонок, консерв, енергетиків.

Каже, в наших захисників бойовий настрій. Хоча волонтер зі Львова бачив чимало втомлених воїнів, які виходили з магазинів у Слов’янську і навіть не піднімали голови. Декому важко дається втрата побратимів. Чимало чоловіків, каже Андріян Мозола, плачуть, коли гинуть їх друзі.

«Відзначу неабияку стійкість Слов’янська»

«Мився у польовому душі, який призначений для захисників. Якщо немає сонця, вода не нагріється, тож почуваєшся жвавіше від такого прохолодного душу. Хлопці кажуть, що після чотирьох днів в бою, холодний душ приносить райські відчуття. Спали ми у Слов’янську в житлі для волонтерів, — наголошує Андріян. — Відзначу неабияку стійкість Слов’янська. Попри постійні обстріли, місто не зупинилося — працюють магазини, деякі підприємства.

Хоча є чимало поруйнованих будівель… Вікна забиті дерев’яним матеріалом, місцеві, напевне втомилися міняти вікна. На зворотному шляху хлопці попросили нас про послугу — забрати портфель з особистими речами одного пораненого бійця і передати в шпиталь Харкова. З цим воїном все буде добре, він йде на поправку".