Передплатити Підтримати

Із Порошенка-інтегратора вороги і «добрі люди» роблять руйнівника...

Звинувачення експрезиденту у розбраті Православна церква України називає абсурдними

Фахівці кажуть, що утворенням ПЦУ, отриманням Томосу про її автокефалію Петро Порошенко завершив справу Ярослава Мудрого.

Серед 27 кримінальних справ, порушених Державним бюро розслідувань проти колишнього глави держави за останні 14 місяців, вражає особливим цинізмом звинувачення Порошенка у… розпалюванні міжрелігійної ворожнечі.

«Віра, Армія, Мова» — цим передвиборчим гаслом президентської кампа­нії-2019 лідер «Європейської Со­лідарності» окреслював ключо­ві досягнення за п’ять років свого перебування біля штурвалу кра­їни. Поза сумнівом, історичним здобутком України стало утво­рення її автокефальної, помісної Православної церкви. Роль Поро­шенка в отриманні від Константи­нополя Томосу про суб’єктність, соборність, самостійність ПЦУ — ключова. І це зазначено у тому ж Томосі. Це визнає світова спільно­та. П’ятий президент став інтегра­тором українського православ’я. Грандіозного успіху «Пороха» не можуть пробачити його внутріш­ньополітичні опоненти і зовнішні вороги, для яких поява незалежної від Москви православної структу­ри в Україні стала геополітичною поразкою Кремля, сильним уда­ром по його надуманій доктрині «русского міра».

Російська влада давно скоопе­рувалася із противниками ПЦУ в Україні й намагається скомпро­метувати Порошенка. За прав­ління Зеленського ці потуги ста­ли наполегливішими. Влада, по суті, стала союзником Москви у її намаганні «прищучити» Поро­шенка.

Зазвичай усі ідіотичні звернен­ня на свою адресу від скаржни­ків правоохоронні органи відправ­ляють у смітник — як безпідставні. Але… Коли йдеться про «компру» на Порошенка, навіть висмокта­ним з пальця справам тут же дають хід. Особливо, коли під скаргами стоїть підпис «головного юриста Януковича» Портнова.

Цього разу компанію у наїздах на Порошенка йому склав «екс-регіонал"-українофоб Михайло Добкін. І… колишній глава Україн­ської православної церкви Київ­ського патріархату Філарет. Вони й звинувачують Порошенка у міжкон­фесійному розбраті. Бог з ним, з Добкіним, якому поперек горла все, що стосується державницьких кро­ків. Але Філарет! Це ж він особисто перед телеоб’єктивами ставив під­пис про ліквідацію УПЦ КП, яка ра­зом із УАПЦ і частиною УПЦ МП уві­йшла до ПЦУ! Чого тоді варті його багаторічні декларації про незалеж­ну Українську церкву, якщо, на ра­дість агресору, своїми деструктив­ними словами і діями торпедує її?!

І ще. Хто-хто, а Філарет мав би бути уклінно вдячним Порошен­ку за високі почесті, яких удосто­єно владику. П’ятий президент присвоїв Філарету звання Героя України, розпорядився на най­вищому державному рівні вшану­вати його 90-річний ювілей. Фі­ларету відвели особливе місце у ПЦУ і надали особливий статус — присвоїли звання Почесного Па­тріарха, ввели у постійні члени Священного Синоду, підпорядку­вали йому Володимирський со­бор. Владика мав ексклюзивне фінансове і матеріальне забез­печення. Але Філарету цього зда­лося замало. Він звик бути тільки першим.

Як бачимо, вірус марнославства, спокуса влади, вражають і церков­них ієрархів, які краще за всіх зна­ють Божі заповіді. І цими «людськи­ми слабинками» хитро користається дехто із сильних світу цього. Зокре­ма ті, що засідають на Банковій. На­вряд чи у когось є сумніви, що «ре­лігійний кримінал» стимулювали у головному офісі країни.

На спробу притягнути до кри­мінальної відповідальності п’ятого президента з обуренням відреагу­вали у Православній церкві України. Її речник, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій назвав кри­мінальне провадження щодо По­рошенка про нібито розпалювання релігійної ворожнечі шляхом ство­рення помісної Церкви «абсурд­ним і цинічним». Сказав, що люди, які написали заяву на Порошенка, пов’язані з проросійськими політи­ками. Й іронічно поцікавився, чи, бува, у ДБР не надумали виклика­ти на допит Вселенського Патрі­арха Варфоломія і членів Синоду Вселенського Патріархату, які за­тверджували Томос. «Чи є межа ма­разматичному цинізму?» — риторич­но запитує владика Євстратій.

Про відкриття проти нього кри­мінальної справи на релігійному ґрунті Порошенко повідомив у дні, коли прощався зі своїм батьком. Сказав, що для нього «нагорода» — сісти за ґрати через створення Православної церкви України.

Коментарі для «ВЗ»
Тарас Антошевський, релігієзнавець

Порушення цієї справи проти Порошенка — насмішка над правосуддям, над законом, над державою Україна. Сьогодні у владі роблять такі жахливі речі — завтра можуть учинити ще гірші…

Окрема мова про Філарета. Своєю нинішньою діяль­ністю він повертається туди, звідки прийшов. Колись пра­цював на радянський КДБ, сьогодні старається прислу­жити російській ФСБ, Кремлю. Дуже шкода, що людина своїми неадекватними кроками затьмарює старші літа. Вона може не розуміти, що відбувається, куди веде її ото­чення.

Не бачу жодних перспектив цього кримінального про­цесу проти Порошенка. Він не порушував міжрелігійну толерантність. Зате є підстави сказати, що своїми діями Офіс президента порушує рівномірне ставлення до всіх конфесій, відверто підтримує московський патріархат. Це мені нагадує ситуацію, коли «тримай злодія!» найголосні­ше кричить сам злодій.

Чи можливе скасування Томосу, відміна реєстрації Православної церкви України? Не вони Україні Томос да­вали — тож не їм його скасовувати! Це виглядатиме, що держава втручається у внутрішні справи Церкви. ПЦУ від часу свого створення не порушувала жодних законів, на­впаки, її діяльність є глибоко патріотичною, державниць­кою.

Зрештою, українці не забули, як обстоювати свої пра­ва. Свого часу Партія регіонів намагалася ліквідувати Українську греко-католицьку церкву. Все це закінчилося тим, що через півтора місяця після таких погроз не ста­ло самої Партії регіонів. Не можна, називаючи себе пред­ставником народу, іти проти його волі. Нехай у деяких офісах вивчають досвід Януковича, нехай згадають, чим він закінчив.

Олександр Палій, історик

Чергова кримінальна справа проти Порошенка — блюзнірство! Особливо вражає цинізмом союз промос­ковського політика Добкіна із Філаретом.

Порошенко заслуговує похвали за свою діяльність на посаді глави держави, а не переслідування. Через тися­чу років, попри шалений тиск і спротив Москви, він завер­шив справу автокефалії, розпочату Ярославом Мудрим (саме за його правління на чолі нашої Церкви постав місцевий митрополит Іларіон, перший митрополит — не грек). Отримання Томосу — супердипломатичний успіх по­стмайданної команди. Порушувати справу проти Поро­шенка за його державницьку місію — антидержавний акт!

Православну церкву України підтримує більшість вірян — утричі більше, ніж представників московського патріар­хату. Це висока оцінка, високий ступінь довіри. І на це вла­да має зважати.