Половина грошей іде на харчі. І то неякісні

Більшість українців не мають можливості заощаджувати, а на відпочинок мають «аж» 140 грн на місяць

В українців особливе ставлення до їжі. І не лише через історичний страх голоду. Більшість сімей досі змушена економити на продуктах, але при цьому витрачати левову частку доходів саме на харчі. За даними Держстату, середньостатистична українська сім’я витрачає щомісяця 8,8 тис. грн. Майже половина з цієї суми — 3592 грн — йде на продукти харчування.

Ексміністр соцполітики Андрій Рева прославився своєю заявою про те, що українці ви­трачають таку велику частку дохо­дів на харчі, бо харчуються непра­вильно. Мовляв, німці витрачають на продукти лише 14% доходів, бо в них інша культура харчування. Насправ­ді річ не у харчових уподобаннях, а у тому, що за приблизно однакових цін на харчі українці заробляють значно менше. І за усього бажання скоро­тити витрати на харчування не вда­ється. І саме через неякісні харчі ще одна велика стаття наших витрат — медицина. На ліки сім’я витрачає приблизно 408 грн щомісяця.

«Така велика частка витрат на хар­чі у нас з року в рік. Але раніше люди все ж могли собі дозволити якісніші продукти. Тепер навіть з так званої соціальної групи товарів обирають те, що дешевше. Головне, набрати певну кількість калорій, аби не бути голодним, — каже голова Асоціа­ції постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко. — На­віть хліб уже не є основою раціону, оскільки коштує в середньому 22 грн за кг. Відтак у мережах почали прода­вати дешевий хліб з борошна друго­го і третього класу, з домішками, які в ЄС уже визнали б шкідливими. Але люди це купують. Донедавна осно­вним продуктом була картопля, бо ко­штувала 6 грн за кілограм, тоді як кру­пи — 9−10 і вище. Але тепер картопля подорожчала, і попит на неї впав. Чи­мало супермаркетів запускають влас­ні торгові марки продуктів, які трохи дешевші, ніж інші. Але у 100% випад­ків — це економія за рахунок якості. Ло­гічно, що ковбаса не може коштувати дешевше, ніж м’ясо. Але дешева ков­баса є, і її купують. При цьому покуп­ці розуміють, що склад там сумнівний. І спред беруть замість масла. Якось я запитав одну дівчину, «як ти можеш їсти «Мівіну?». На що вона відповіла: «З моєю зарплатою на інше мені не вистачає». Тобто питання або їсти не­якісне, або не їсти взагалі».

Навіть у Міністерстві здоров’я ви­знають — економія на харчах вили­вається у проблеми зі здоров’ям. Зокрема, у МОЗ кажуть про дефі­цит вітаміну Д у значної кількості до­рослих та дітей. І це є наслідком не­достатнього вживання окремих тваринних продуктів, серед яких риба та яйця. У рибі міститься бага­то фосфору, йоду, вітамінів і жирних кислот Омега-3 (останні також за­хищають від серцево-судинних за­хворювань). Українці ж їдять лише 14 кг риби на рік, тоді як середньо­статистичний європеєць з’їдає 27 кг. У ВООЗ рекомендують щонайменше 20 кг. Навіть традиційної для україн­ців свинини ми їмо значно менше, ніж західні сусіди (15 кг на душу на рік проти 35 кг).

Генеральний директор ТОВ «Центр підвищення ефективності у тваринництві» Микола Бабенко, посилаючись на дані продовольчої і сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй (ФАО), заявив, що споживання м’яса і молока українця­ми є у 2−3 рази меншим від фізіоло­гічної норми саме через дорожнечу. Адже ціни на те ж молоко у польських супермаркетах нижчі, аніж в україн­ських, при тому зарплати там вищі.

Утім, така структура витрат впли­ває не лише на наше здоров’я, а й на соціальний розвиток. «Харчуван­ня, оплата комунальних послуг — це фактично задоволення базових по­треб. Людина так влаштована, що поки не задовольнить базові по­треби — про соціокультурні не дба­тиме. Тому люди у переважній біль­шості не читають книжок, не ходять у кіно, не подорожують. Саме через це люди обирають популістів, які обіця­ють не якість життя, а нижчі ціни. Чому виборці не оцінили безвіз? Бо лише 15% можуть собі дозволити подорож за кордон принаймні раз на рік. Решта їздить на заробітки. А більше полови­ни взагалі ніколи не покидали країну, — каже фінансовий консультант Юрій Мулов. — Звичайно, можна говорити і про те, що більшість наших людей ніяк не обліковує свої витрати, не веде сі­мейного бюджету, тому не може зао­щаджувати. Але якщо взяти сім’ю, де працюють двоє дорослих на середню зарплату, то вони в місяць отримують разом приблизно 15 тисяч гривень. Але переважно на їх утриманні є ще хоча б одна дитина. Навіть якщо вони відкладатимуть 10% в місяць — це 1,5 тисячі гривень, то за рік не назби­рають навіть на путівку в Туреччину. А ще ж треба робити заощадження на лікування, на освіту. Так, у нас є про­шарок людей, яких можна віднести до умовного середнього класу. І вони ра­ціональніше підходять до витрат, ви­користовують спеціальні мобільні до­датки, роблять заощадження у банках. Але їх — не більше 10%».

За даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у липні українці мали в банках 41,9 млн вкладів на за­гальну суму 451,9 млрд грн. При цьо­му лише 9% мають депозити. Тобто більшість заможних українців мають по декілька вкладів у різних банках, аби «влізти» у гарантовану суму у 200 000 грн. Однак 38% вкладів — це депозити до 10 гривень.