Чудотворна ікона із Закарпаття зцілює у… Відні

На Закарпатті, неподалік Хуста, є місце, де понад триста років тому з’явилася людям ікона Матері Божої. Та одним місцевим жителем вона була зневажена. Відтоді святиня помандрувала з України й прославилася за кордоном багатьма чудесами. У рідному ж селі свято вшановують її пам’ять і моляться до образа-копії.


Хуст, в околицях якого 300 літ тому з'явилася чудотворна ікона

Рід, що пожалів землі для монастиря, виродився

Нанківський образ Пре­святої Богородиці є одним з найбільш шанованих на Закарпатті. Він був явлений на околиці села Нанкове Хустського району у місце­вості Полянка у серпні 1690 року.

— Ця святиня з’явилася людям у час, коли наші землі дуже потерпали від нападів турків, — розповідає місце­вий житель Дмитро Шутко. — Власне одна з версій, чому село так називається, та, що «нанк» з турецької пере­кладається як пшениця. Так ось: одного разу люди помітили на полі незвичайне сяйво. Коли підбігли ближче, побачили, що то світиться образ Матінки Божої, який лежить просто неба.

Кам’яний знак на місці з’яви ікони

Стали побожно хреститися-молитися біля ікони, аж раптом прийшов господар того клапти­ка землі. Як не просили селяни його, аби дав дозвіл спорудити на тому місці монастир, чоловік відмовив. Сказав, що його вели­кій родині земля згодиться кра­ще. Одне слово, пожалів шмат поля. Та користі з нього рід цьо­го землевласника таки не мав, бо дуже швидко під корінь ви­родився.

Де їхав образ — з’явилася Долина нарцисів?

Правда, дозволив госпо­дар поля ікону, що явилася лю­дям, забрати. Впрягли селяни у воза пару волів, поклали на нього святиню, а він з місця не рушить. Впрягли другу пару, третю, шосту! Воли стояли як вкопані, не могли кроку ступи­ти. Так ікона не хотіла покидати вибраного місця. Хотіли селя­ни бити тварин батогом — а він ляснув по образу. І полилися з очей Пресвятої Діви сльози, а на обличчі лишився рубець. Тоді й стали ікону ще називати «За­плакавша». Люди не знали, як їм далі бути. Вони біля образа при­сягнули, що як Божа ласка — від­везуть Нанківську ікону у Повчу (нині Угорщина) в монастир. І підвода відразу рушила.

Кажуть, де віз з образом йшов — наступного року там по­чали квітнути нарциси. Мовляв, саме так і з’явилася знаменита й унікальна Долина нарцисів на Закарпатті.

Водою з кринички вмиваються онкохворі

— У Повчі ікона відразу ста­ла славитися чудесами. З нею пов’язують великі перемоги Австро-Угорщини над турками. Тоді указом імператора святий образ було урочисто переве­зено у столицю імперії Відень і внесено у собор Святого Сте­фана, — розповідає далі Дмитро Шутко. — А для Повчі написали копію, яка теж вважається чу­дотворною. Відомо, що вона теж не раз плакала, востаннє — на початку минулого століття.

Має копію образа і храм у Нанковому. Її написав угорський художник й подарував закарпат­ському селу у 1914 році. Біля ньо­го теж стається багато чудесних зцілень. Власне їх і вивчали, перш ніж церква офіційно оголосила Нанківську ікону чудотворною.

Одна з репродукцій Нанківської ікони Божої Матері, яку подарував автору Дмитро Шутко.

Люди зізнаються, що дуже по­мічна при різних хворобах і водич­ка з джерела, що почало бити на місці з’яви ікони. За триста років воно ні разу не замулилося, не пересохло. Багато до нього при­їжджає онкохворих — вмиваються, п’ють, просять про зцілення. До речі, у тому місці люди не так дав­но спорудили капличку, постави­ли там кам’яний знак на честь іко­ни, облагородили криничку, аби кожен міг не лише напитися води, а й набрати з собою. А нині добу­довують просторий храм, аби там щонеділі чи й частіше можна було відправляти Служби Божі.

Фото автора

Закарпатська область.