Передплатити Підтримати

У 103 роки освоїла спілкування у скайпі!

Секрет довголіття Олександри Назарової – невгамовність і позитивне ставлення до життя

Секрет довголіття один: роби добро — і житимеш довго. А ось найстаріша, 103-річна, жителька Чернівців Олександра Назарова ще б додала: якомога більше віддавай людям, і все повернеться сторицею.

Лише два останні роки Олександра Гнатівна вже не може обходитися без сторонньої допомоги, бо мала мікроінсульт. А до 101 року жила сама і справлялася з хатніми клопотами у просторій квартирі у самому центрі міста — на вулиці Андрея Шептицького. Вже не кажучи про те, що у 80 лазила по деревах і кричала внучці: “Злазь, а то впадеш. Давай я”.

Олександра Назарова приїхала до столиці Буковини з далекої Росії, де народилася у багатодітній родині (окрім неї, у батьків було ще 15 дітей). Майбутній довгожительці довелося з юних років працювати, починаючи з текстильної фабрики. Чоловік Петро Михайлович чотири роки був на фронті Другої світової війни. Коли його скерували до Чернівців для проходження військової служби, поїхала за ним. Олександра Гнатівна пережила і свого чоловіка, і, на жаль, своїх трьох дітей… Допомагають їй сьогодні внука і правнук.

— Бабуся, — розповідає її внучка Гюльнар Назарова, — досі невгамовна — їй все цікаво бачити і знати. Ми навчили її спілкуватися у скайпі (бо маємо родичів за кордоном), то тепер не залишаємо її з ноутбуком наодинці, бо вона його зразу відкриває. Через скайп спілкувалася і зі своєю подругою в Австралії, якій було 105 років (вже померла). Бабуся завжди була домогосподаркою, виховувала дітей, внуків. Ще донедавна кожного ранку робила невелику зарядку. Харчується обов’язково тричі на день. І дуже любить пити чай, каже, що його запах нагадує їй давні воєнні роки.

Медик за фахом, внучка Олександри Гнатівни на прикладі бабусі підтверджує, що можна прожити довгі роки, якщо безкорисливо віддавати щось людям.

У роки війни, коли працювала в госпіталі, — продовжує пані Гюльнар, — бабуся здала дуже багато крові — 4 літри, для поранених бійців. Це фактично вся кров, яка є в людині. Але в такий спосіб ця ж кров дуже швидко поновлюється. Бабусина кров врятувала життя не одній людині. Кожен поранений, якому вливали її кров, виживав, жоден не помер. За це їй казали “дякую” різними мовами світу… Очевидно, це теж є секретом її довголіття…

Люди, які знають Олександру Гнатівну, дивуються її добротою і позитивною енергетикою. І це добро — у неї в очах. Скільки ще відміряно їй, ніхто не знає, але сестра поважної чернівчанки прожила до 117 років. Та й сама Олександра Гнатівна налаштована на позитив. Коли їй виповнилося 103, вона, за словами внуки, прокинулася і каже: “Ну що, вже 103-й, треба ще рік прожити, до 104-го…”.

Фото автора