В Україні бути грамотним ой як непросто...

Безграмотність тягне донизу як у соціальному, так і в особистісному планах

Попри те, що за вікном — XXI ст., відсутність базової освіти, невміння читати та писати — не така вже й дивина. Мовознавці, викладачі, вчителі зазначають, рівень грамотності серед українського населення падає.

Хоча на Закарпатті є села, де української мови взагалі не знають і не розуміють, натомість послуговуються угорською чи румунською. А на сході України не дивина зустріти людину, яка рідною мовою не зв’яже і двох слів. Якщо ж говорити про україномовне українське населення, то і у його середовищі не все так добре. Деякі помилки у мовленні чи написанні стають, швидше, правилом, ніж винятком. Серед виправдань власної безграмотності можна почути, мовляв, помилитися при написанні тексту — не те ж саме, що зробити помилку, розміновуючи міну: від граматичної помилки чи синтаксичної ніхто ще не вмирав. Але безграмотність, хоч і не вбиває, зате тягне донизу, як у соціальному, так і в особистісному планах.

Грамотність — надзвичайно важлива ознака, — зазначає у розмові з кореспондентом “ВЗ” професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, соціолінгвіст Лариса Масенко. — Людина, яка погано висловлюється, погано володіє мовою, — не досягне успіху. В нормальному, щоправда, суспільстві. Бо, якщо говорити про наше, то у ньому безграмотні люди досягли найвищих посад у країні. Але це тому, що наше суспільство — пострадянське, постгеноцидне. У нормальних суспільствах грамотність і освіченість людини сприяє її успіхові. Є професії, для яких добре володіння мовою — обов’язок. Вчителі, викладачі, журналісти, пуб­лічні люди, політики... Українській ситуації надзвичайно шкодить загальна мовна ситуація, що панує в країні, зокрема поширення російської у великих містах. З російської мови в українську запозичують помилки, які стають масовими. Так, навіть ті політики, які непогано володіють українською, неправильно вживають місцевий відмінок множини. Кажуть “по округам”, “по селам”, “по хатам”, замість правильної української форми “по округах”, “по селах”, “по хатах”. Такі помилки проникають у рекламу, спотворюють соціокультурний образ міста. Можна побачити оголошення “Ліки по найнижчим цінам”, хоча має бути “Ліки за найнижчими цінами”, “брачні агенції” замість “шлюбних”. У столиці, яка мала б задавати тон грамотності іншим містам, можна часто зустріти оголошення туристичних фірм, де пишуть “Словакія” замість “Словаччина”, “Турція” замість “Туреччина”. З ужитку виходять українські фразеологічні сполучення. Російська форма “приймаю участь” витісняє українську “беру участь”. Найгірша ситуація у містах-мегаполісах на сході і півдні України. Журналісти Харкова розповіли мені, що у них біля станції метро майже десять років висить величезна рек­лама “Самі низькі ціни”. І скільки хто не звертався, щоб цю помилку виправили, їхні прохання ігнорують. Такі реклами впливають на людей і їхню мову. Вживання “самий” замість “най-” одна з найпоширеніших помилок. Українською літературною мовою потрібно було б наситити передусім телебачення. Нас годують російськими матеріалами. Ще й ця поширена практика двомовності передач. Людина не може залишитися один на один зі своєю мовою. Постійно перемикається. Зберегти рівень грамотності у наших умовах дуже важко. Попри це у нас — чимало грамотних людей по всій Україні. Про креативний творчий потенціал гарно говорить розвиток української літератури у всіх напрямах, елітарної, масової, популярної... Наші письменники блискуче працюють з мовою. Як приклад наведу “Лексикон інтимних міст Юрія Андруховича”.

Про те, що не все так погано із грамотністю в українському суспільстві, говорить і доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури ЛНУ ім. І. Франка Валерій Корнійчук. За його спостереженнями, рівень грамотності серед школярів та студентів зростає, зокрема через запровадження ЗНО. А от за межами навчальних закладів, за його словами, ситуація погіршується, особливо це стосується інтернет-видань. Відчувається вплив російської мови, неправильне вживання різних термінів...

Грамотність в Інтернеті до категорії пріоритетів не належить. Виправити цю ситуацію взявся один із популярних в Україні інтернет-пошуковиків, який запустив проект “Робота над помилками”, у рамках якого кожен із користувачів може дізнатися, у яких словах українці найчастіше роблять помилки, як правильно сформулювати ту чи іншу синтаксичну конструкцію і яку роботу варто провести над собою, щоб бути грамотною людиною. За даними цього пошуковика, щодня інтернет-користувачі задають сотні мільйонів запитів та роблять у них десятки мільйонів помилок. Тобто коефіцієнт правильного написання 1 до 10. Працівники компанії склали топ-15 найпоширеніших орфографічних помилок в україномовних запитах: “индекс” (правильно — “індекс”), “презинтація” (“презентація”), “відчудження” (“відчуження”), “прислівья” (“прислів’я”), “процесс” (“процес”), “бородьба” (“боротьба”), “єкспресс” (“експрес”), “києвський” (“київський”), “розвіток” (“розвиток”), “віділення” (“відділення”), “розповіть” (“розповідь”), “місяц” (“місяць”), “сдача” (“здача”), “кінотеатер” (“кінотеатр”), “мінестерство” (“міністерство”).