Передплата 2024 «Добрий господар»

Чому путін особисто зустрів вбивцю?

Нещодавно відбулась подія світового масштабу, обмін ув’язненими між росією та білоруссю, з одного боку, і США, Німеччиною та ще трьома західними країнами — з іншого

Фото: AP
Фото: AP

В результаті звільнено 16 політв'язнів, які раніше зникли з колоній та СІЗО в росії (і один у білорусі). Загалом в обміні брали участь 24 особи. 13 людей передано Німеччині, троє - Сполученим Штатам. Вісім людей, включаючи офіцера ФСБ Вадима Красікова, Захід передав росії, а росія в рамках обміну звільнила 16 людей.

В реалізації цього плану були задіяні багато країн, перш за все — спецслужби і перші особи великих держав. Для президента США звільнення з російської в’язниці американського журналіста була справою надзвичайної ваги, оскільки він публічно заявляв про необхідність звільнення громадян США і докладав для цього максимально можливі зусилля. Саме тому на військовий аеродром біля Вашингтону, куди були доставлені троє громадян США, які були звільненні за цим обміном, прибув особисто президент США Джо Байден і віцепрезидент Камала Гарріс, що тільки підтверджує високу політичну вагу цього успішного обміну для політичного престижу президента Джо Байдена і особливо Камали Гарріс.

В той час, коли у Вашингтоні керівники США зустрічали визволених із російського увʼязнення американців, президент путін теж прибув в урядовий аеропорт у Москві, щоб зустріти центральну фігуру цього обміну — колишнього офіцера ФСБ Красікова.

Близько 11-ї вечора в урядовому «Внуково-2» приземлився Ту-204 спеціального льотного загону «росія». На льотному полі, по обидва боки червоної доріжки, його зустрічала почесна варта — зазвичай протокольний елемент візитів іноземних лідерів до москви. А біля трапа переминався з ноги на ногу російський президент володимир путін — далеко не всі закордонні колеги путіна були такої зустрічі удостоєні.

По трапу спустився чоловік у кепці та спортивній куртці. путін зі словами «здорово!» потис йому руку і обійняв його. З такими почестями у Москві 1 серпня зустрічали Вадима Красікова — співробітника ФСБ. путін добре знайомий із Красиковим, як розповіла Wall Street Journal, вони навіть ходили разом у тир. Пригадується раніше в цьому аеропорту керівники СРСР на такій же червоній килимовій доріжці зустрічали з найбільшими почестями космонавтів-героїв.

Деякі аналітики називають цей обмін подією історичною. І в цьому, напевно, є певне раціональне зерно, адже за останні десятиріччя обміну такого масштабу між росією (СРСР) і Заходом не було. Для будь-якої людини, яка хоч якось цікавиться сучасною політикою, є абсолютно очевидним, що здійснити такий широкомасштабний обмін між ув’язненими можна було б лише за бажання путіна. У зв’язку з цим у багатьох і виникло питання, а навіщо путіну був цей обмін?

Спробуймо відповісти на це надзвичайно важливе питання.

При цьому ми повинні усвідомлювати, що головними виконавцями цього плану були спецслужби усіх країн, які були задіяні у цьому обміні, тому правду світ дізнається нескоро. Але, попри це, деякі наші висновки можуть мати право на життя.

Можна передбачити, що таких причин, які спонукали путіна погодиться на цей обмін було багато. Ми зосередимо свою увагу лише на двох, які на наш погляд є вирішальними.

Але спочатку необхідно зауважити, що план обміну став можливим для реалізації тільки після того, як Навальний, головний політичний опонент путіна, помер у в’язниці, за твердженням дружини його вбили. Тобто владі путіна Навальний не був потрібний на волі.

Одна причина обміну пов’язана з внутрішніми проблемами росії, а друга — міжнародними.

За багато років перебування при владі путін все частіше надсилав росіянам сигнали про те, яких людей вважає цінними: відданих, які служать тому, що він називає інтересами держави, навіть якщо — і, можливо, особливо якщо — їхні дії ображають Захід або спричиняють йому загрозу.
Ці сигнали стали особливо виразними з того часу, як путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році. Він нагороджував солдатів із підрозділів, звинувачених у скоєнні звірств в Україні, і дедалі сильніше придушував усі форми «інакодумства», особливо антивоєнний активізм в росії.

путін, у минулому офіцер радянського КДБ і голова Федеральної служби безпеки (ФСБ), неодноразово прагнув показати, що Кремль підносить і захищає тих, кого вважає «правильним типом» росіян, включаючи тих, кого сприймають як лояльних співробітників служб безпеки. Яскравим прикладом цінностей путіна є Вадим Красіков, колишній офіцер ФСБ. Красиков відбував довічне ув’язнення в Німеччині за вбивство в 2019 році Зелімхана Хангошвілі, громадянина Грузії та колишнього польового командира в Чечні, скоєне серед білого дня у відомому берлінському парку.
Водночас ми повинні не забувати, що німецький суд встановив особливу тяжкість його злочину та кваліфікував це вбивство як тероризм на державне замовлення рф.

The Guardian підтверджує дані німецьких ЗМІ про те, що головною умовою з боку росіян було звільнення саме Красікова. «путін маніакально хотів повернути Красікова; він дуже, дуже хотів Красікова», — повідомило виданню ще на початку 2024 року одне з джерел, знайоме з обговоренням цього питання в кремлі. «[Для москви] це був символ того, що „ми не кидаємо своїх людей“. Він убив когось заради нас, і ми хочемо, щоб такі люди знали, що за їхнє повернення боротимуться», — передає джерело The Guardian мотивацію кремля.

путін називав Красікова «патріотом, який ліквідував бандита». І заради його звільнення він пішов на безпрецедентну угоду із Заходом, зі звільненням російських політв'язнів. В історії сучасної росії такого не було ще ніколи — дисидентів на агентів міняли лише за часів СРСР.
В інтерв'ю американському медіа-діячу Такеру Карлсону в лютому путін похвалив Красікова, не називаючи його імені, згадавши «людину, [яка] з патріотичних почуттів усунула (знищила) бандита в одній з європейських столиць», тим самим давши ясно зрозуміти, що він хотів би домогтися звільнення та його повернення до Росії. На думку опозиційного політолога Аббаса Галлямова, він «виділив би два моменти. Перший — це те, кого путін повернув, другий — те, кого він віддав. За першим пунктом він, безперечно, у виграші. путін продемонстрував всій гереушній та ефесбешній системі, що він для неї рідний батько, що він зробить усе, щоб витягнути тих, хто опинився на нарах, виконуючи його завдання. Очікується, що лояльність членів цієї системи зросте. Важливо, щоб люди працювали на нього не за страх, а за совість: виконуй завдання, не думай про свою особисту безпеку — про це подбає путін. Щодо того, кого путін віддав: я думаю, тут він теж у виграші, тому що він продемонстрував ті якості, які потрібні, яких катастрофічно не вистачає в образі нинішньої російської влади. Вона останніми роками ставала все більш істеричною та ірраціональною. Емоції повністю придушили голос свідомості - це не те, чого хочуть від влади росіяни. Обмін — це торжество раціональності. Це саме те, на що чекають росіяни від влади», — вважає Галлямов.

путін добре усвідомлює, що внутрішня ситуація в росії з кожним місяцем загострюється, а тому лояльність силових структур і особливо фсб для нього є найпершою потребою. Йому потрібні максимально віддані спецслужбісти, для яких команда є визначальним стимулом поведінки.
А щодо міжнародного аспекту, то він пов’язаний з виборами президента США, які мають відбутися 5 листопада.

Відносини між США та росією зараз близькі до найнижчої точки. Хто б не переміг на виборах у США 5 листопада, колишній президент Дональд Трамп або віцепрезидент Камала Гарріс, звільнення кількох американців, які утримуються в росії, певною мірою «очищає лист» перед голосуванням та чотирирічним терміном повноважень наступного президента США.

Простіше кажучи, це усуває один із головних подразників у відносинах між двома країнами, одну з причин, через яку Сполучені Штати мають займати жорстку позицію щодо росії. путін, який, схоже, зосереджений майже виключно на війні проти України, може спробувати використати цей обмін, щоб підірвати підтримку США допомоги Україні, особливо в Конгресі, або добитися поступок у санкціях, введених через війну. Кремль може бачити тут «можливість спробувати ізолювати Україну, — вважає Сем Грін, професор Інституту росії у Королівському коледжі Лондона. — Здійснюючи цей обмін, москва прагне продемонструвати, що (а) вона може вести сумлінні переговори та (б) вона готова укладати угоди із Заходом». «Це зміцнить позиції тих, хто закликав західні уряди нав’язати припинення вогню Києву, і послабить тих, хто вважає таке припинення вогню згубним для української та європейської безпеки в короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективах», — написав Грін у X. «Посіяти сумніви на Заході щодо корисності подальшої підтримки України може бути достатньою перемогою — але кремль ризикує, — додав Грін. — Якщо це не спрацює і якщо підтримка продовжиться, то які козирі в нього залишаться? Насправді лише ескалація». Попри його власні публічні заяви про протилежне, багато аналітиків кажуть, що путін хотів би, щоб Трамп переміг на виборах. Висловлювалися припущення, що кремль міг би відмовити Байдену у звільненні американців, але схвалити обмін після виборів, якщо Трамп переможе — знову ж таки в надії відкрити шлях для поступок США по Україні або щодо питань регіональної безпеки.

кремль, можливо, вважав, що найбезпечніше діяти зараз. Крім того, Байден — відома політична величина, але в тому, як Трамп чи Гарріс підійдуть до цього питання, можливо, великої впевненості у кремлі немає. З іншого боку, час обміну може мати мало спільного з виборчим циклом у США, а більше залежатиме від того, коли переговори просунулися до точки, в якій обмін став можливим, а також від таких чинників, як прагнення путіна повернути Красікова до росії. У будь-якому разі, незалежно від часу, обмін полоненими поставив росію на те місце, де путін завжди прагнув її бачити: за столом переговорів зі Сполученими Штатами.

З цієї точки зору, путін добився того, що хотів. Він довів, що з ним можна вести переговори і знаходити певні компроміси, але ці переговори і компроміси були в рамках плану звільнення свого фсбешника Красікова і ніяким чином не можуть вплинути на процес переговорів з Україною.

Вже зазначалось, що для путіна було б більш прийнятним завершення цього процесу обміну після того, як він сподівається, переможе Дональд Трамп на виборах у листопаді цього року. Але, зважаючи на те, що путін не дочекався результату виборів президента США і дав згоду провести цей обмін за три місяці до виборів, свідчить лише про те, що він тепер вже не впевнений у перемозі Дональда Трампа, а тому і підіграв Камалі Гарріс, яка неодмінно добавить у свій політичний капітал, успішне звільнення американських громадян.

«Але хоч би яким полегшенням був цей обмін для Евана Гершковича та інших звільнених людей, він ставить серйозні фундаментальні питання, — пише Die Zelt. — Чи можна вести переговори з таким режимом, як росія, який бере іноземців у заручники, і йти на такі поступки, що далеко ведуть? Чи звільнення вбивці може сприяти майбутнім актам державного тероризму, оскільки кремль тепер знає, що йому майже нічого боятися? І навпаки: чи могли б німці та американці врятувати життя опозиціонеру Олексію Навальному, якби обмін відбувся раніше?» — пише Die Zeit.

The New York Times, як і більшість інших американських видань, присвятила обміну чимало текстів, в одному з яких наголошує, що після низки невдач у президентській кампанії та політичній кар'єрі Байден тепер може нарешті зарахувати собі перемогу. «Для Байдена та його команди успішні переговори про звільнення 16 осіб, які утримує росія […], забезпечили приємне визнання, навіть попри невпинне наближення часу відходу зі сцени. Коли президент з’явився з родичами звільнених ув’язнених у Білому домі, це було явно особистою для нього справою, і він подав це як місію від імені великої американської родини», — пише видання.

Камала Гарріс і її команда швидко і вміло почали ефективно трансформувати цей політичний капітал Джо Байдена у свій, що буде мати для її виборчої компанії важливе значення.

Для нас, українців, надзвичайно важливо те, щоб цей обмін ніяким чином не вплинув на допомогу Україні і ніяким чином не був пов’язаний з можливими переговорами, про які багато хто зараз говорить. Джейк Салліван, радник президента Сполучених Штатів Америки Джозефа Байдена, сказав, що жодним чином ці обміни не можна пов’язувати з можливими переговорами між Україною та росією.

Вважаю, що цей обмін є завершеним політичним актом, і він вже є надбанням історії, ніякого реального впливу ні на війну, яку веде український народ проти путінської агресії, ні на будь-які інші процеси, які відбуваються між Україною і антипутінською коаліцією, не має і не може мати.
А що стосується питання, яке винесено в заголовок, пропоную відповісти кожному, кого це цікавить.

Схожі новини