Байден як Джулія Ламберт із «Театру»: тримав паузу до помилки суперника

Уже після зустрічі Байдена з лідерами демократів у обох палатах Конгресу, на якій ті висловили сумніви в доцільності його балотування, усе було зрозуміло. А потім була ще й схожа заява одного зі «стовпів» Демократичної партії, експрезидента Барака Обами… Насправді, «несподіване» зняття Байдена — давно продуманий демократами хід. Чому ж вони з ним так довго тягнули?

Як казала героїня роману Сомерсета Моема «Театр» Джулія Ламберт, коли вже берете на сцені паузу, то тягнути її варто якомога довше… Американська політика — той самий театр, особливо коли маєш справу з таким майстерним актором, як експрезидент Дональд Трамп. Замах у Пенсильванії й з'їзд Республіканської партії у Вісконсині висунули Трампа на перший план виборчої вистави. Обожнюваний своїми симпатиками, той буквально купався у променях слави…

Тож досвідчений Байден узяв паузу. Мета? По-перше, дочекатися завершення республіканського з'їзду, — а потім, заявивши про вихід із кампанії, переключити увагу ЗМІ й виборців — із Трампа на себе. А значить, і на ймовірну суперницю Трампа, нинішню віцепрезидентку Камалу Гарріс. А по-друге, у штабі демократів відчули, що після невдалого замаху на Трампа у нього «запаморочення від успіхів». Відчули, що «Остапа понесло»… І вирішили почекати: а ну як надто впевнений у своїй перемозі на виборах Трамп припуститься помилки? І цю помилку Трамп зробив — обрав собі кандидатом у віцепрезиденти сенатора від штату Огайо Джеймса Девіда Венса.

Чому це помилка? Тому що вибори у США виграють не на флангах, а в електоральному центрі. Тобто і демократи, і республіканці б’ються за голоси «незалежних» виборців (тих, що можуть проголосувати як за «віслюків», так і за «слонів») і за перевагу в swing states («штатах, що коливаються»), де значна частина виборців-центристів може проголосувати як за лівого, так і за правого кандидата — залежно від їхньої програми, а не від партійної приналежності.

Узявши собі віцепрезидентом Венса, яскравого представника MAGA-республіканців (від Make America Great Again, виборчого гасла Трампа), експрезидент США посунувся у бік ізоляціоністів, скептичних щодо подальшої допомоги Україні. Виборці-трампісти це проковтнуть, а от «незалежні» — далеко не всі. Думаю, тих республіканців, що на «праймеріз» голосували за колишню амбасадорку США в ООН Ніккі Гейлі, кандидатура Джей Ді Венса також не надихає… Отже, в електоральному центрі вільного простору для кандидата від демократів побільшало. Але чи зможе тим скористатися Камала Гарріс?

Трамп відразу заявив, що перемогти Гарріс буде навіть легше, ніж Байдена… Схоже, трохи нервує, тому бажане для себе видає за дійсне.
Головним недоліком 81-річного Байдена були його вікові проблеми, яких 59-річна Камала Гарріс не має. Уже перші опитування у «штатах поля битви» (ті самі swing states) свідчать про щонайменше рівні шанси кандидатів. Причому фігура Гарріс (набагато молодшої від 78-річного Трампа «кольорової» жінки) відразу додала демократам голосів у трьох важливих для них категоріях виборців — серед молоді, жінок і «небілих».
Тож можна припустити, що серпневий з'їзд Демократичної партії затвердить кандидатом у президенти саме Камалу Гарріс. Зрештою, «розкрутити» іншу фігуру демократи до виборів просто не встигнуть. Спонсори демократів уже активно донатять на виборчу кампанію Гарріс, значить, бачать у ній перспективу.

Фактично, виборча кампанія у США «обнулилася». І стартує з чистого аркуша… Шанси Трампа й Гарріс на перемогу приблизно рівні, тож боротьба буде надзвичайно жорсткою.

Чи не головна перевага Трампа — приваблива для багатьох американців (у тому числі «незалежних») економічна програма, що передбачає, зокрема, зниження податків, відмову від обтяжливого для бюджету фінансування екологічних програм і запровадження додаткових мит на імпорт із Китаю. Щоправда, на тему КНР Гарріс є що сказати у відповідь: Байден, коли 2020 року прийшов у Білий дім після Трампа, введених республіканцем мит на китайський імпорт не рухав, ба більше, у травні цього року запровадив нові (на електромобілі).

А головний недолік Трампа — страх за долю демократії у США, який він спричиняє. Навіть деякі з республіканців, що зараз балотуються у Конгрес, жорстко критикують розроблену стратегами-трампістами програму Project 2025, яку начебто має намір утілювати в життя Трамп, якщо знову зайде в Білий дім. Як кажуть ці республіканці, ця програма відверто зазіхає на такі стовпи американської демократії, як верховенство права, розподіл гілок влади, незалежність судів, відокремлення церкви від держави тощо. Можна припустити, що критика програми Project 2025 стане одним із наріжних каменів виборчої кампанії Демократичної партії і кандидатки в президенти Камали Гарріс.

І не забуваймо, що Гарріс, на відміну від Трампа, віцепрезидента собі ще не обрала. Американські політологи припускають, що це буде один із популярних губернаторів від Демократичної партії. Імовірно, «білий» чоловік, погляди якого на «гарячі» проблеми (як от права ЛГБТ-спільности) більш помірковані, ніж у колишньої головної прокурорки «прогресивної» Каліфорнії. Це мало би забезпечити Гарріс голоси виборців-центристів.
До речі, Із віцепрезидентом Гарріс може взяти паузу — аби соціологи оцінили, хто з потенційних кандидатів допоможе їй здобути перевагу в «штатах поля битви». Вивірена й тривала пауза іноді корисніша, ніж гучні заяви… Доведено Байденом.