У «пупці Львова» збиралось товариство «на каву» та пресу
Досліджуючи Львів 19−20 століття для своїх романів, Юрій Винничук в окрему теку складав історії, пов’язані з львівськими каварнями, кнайпами, цукернями та готелями. Так народилась нова книга. Перша редакція книги «Кнайпи Львова» вийшла друком ще у 2005 році, а нині «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» перевидало книгу з доповненою редакцією та художнім оформленням
Зібравшись у жіночому товаристві, ми попросили автора розповісти цікаві історії про найвідоміші львівські кав’ярні. Звісно, на зустріч ми зібрались, як називає сам автор, в пупці Львова, в ресторації «Атляс». Не дивно, чому кав’ярню так «охрестили». Вона розташована на площі Ринок, а у міжвоєнному Львові була у «найважливіших позиціях будь-якого путівника». Крім того, «Атляс» був «справжнім Парнасом мистецького Львова».
Власником закладу був виробник горілки М. Атлясс, який також славився своїми настоянками.
Фірмова — «сметанівка». І нині в закладі її можна і скуштувати, і купити на презент.
Згодом керувати ресторацією став зять Атласса, пан Едзьо (Ернест Тарлєвський) і забрав з вивіски одну літеру «с». Окрім наливок, заклад славився і їдженням, і музикою. Але, мабуть, насамперед приходили сюди, щоб бути дотичними до богемного середовища. Кав’ярні у ті часи сприймали як місце, де можна зустрітись з різним середовищем, відвідати виставку картин чи карикатур, або просто почитати пресу. У закладах були підшивки різних газет з європейських міст, з якими кожен охочий міг ознайомитись.
Ресторація мала свої правила, які уклав господар. Серед яких, приміром, заборона забирати додому столові прибори, але правильно з приміткою: «якщо вже конче потрібно, то не більше одної пари на місяць». Або гість міг отримати страви чи напої в заставу, якщо йому відмовляли в кредиті, закласти можна було й годинник чи пальто, при цьому «не обовʼязково своє»… Наскільки ретельно дотримувались жартівливих «законів» постояльці - загубилось у вирі історії.
А от що знаємо напевно, то це те, що кожен похід у вбиральню оплачувався, відповідно до Розпорядку «Атляса». На вході до інтимного приміщення сиділа «бабця кльозетова», яка, до речі, й досі там…
У невимушеній атмосфері Юрій Винничук розповів і про різні «трафунки» у львівських закладах, а також анонсував видання про львівських повій, які з вікон заманювали своїх коханців. Але це вже інша історія…
А наразі наше жіноче товариство має, що почитати. Та ще й з автографом автора.
