«Моя техніка не їздить»

Домовитися на інтерв'ю з Дмитром Христенком було не так просто — через велику різницю у часі. Пан Дмитро з родиною понад чверть століття тому з Києва перебрався за океан. Там працює і створює оригінальну техніку з… годинникових механізмів.

53-річний Дмитро Христенко з 1996-го живе у Джексонвіллі (штат Флорида), працює у будівельній сфері. Дивне, але надзвичайної краси хобі у чоловіка з’явилося ще тоді, коли в Інтернеті наштовхнувся на мініатюрну техніку ручної роботи. Спробував і собі щось подібне зробити. Спочатку робив для себе — як кажуть, для душі. І першим був мотоцикл. З роками вдосконалив своє хобі.

За словами пана Дмитра, на один виріб, до прикладу мотоцикл, треба мати під руками понад 10 годинників. Але не лише механічні годинники підходять для такої техніки, а й електронні.

— Корпус може бути і з механічного годинника, і з електронного, — розповів журналістці «ВЗ» Дмитро Христенко. — А використовую не лише механізми, а й браслети від годинників.

— Як довго працюєте над створенням одного виробу?

— Виріб — маленький, бо вміщається до долоні, але робота над ним доволі кропітка. Не менше 30 годин доводиться посидіти. А іноді значно більше. На створення мотоцикла з коляскою пішло 48 годин.

— Годинники купуєте чи шукаєте серед друзів і знайомих?

— Купую, звісно. Не завжди нові, бо моя техніка «не їздить». Купую на блошиних ринках, дещо мені віддають за символічні кошти годинникові майстри, так званий «неліквід», який викидають у коробки для непотребу.

— Берете участь у виставках?

— Ні. Коли вперше виставив у соцмережах кілька робіт, люди почали просити продати. Бо ж я не лише працюю з годинниками, а й з деревом, металом. У мене багато є й інших цікавих виробів. От я багато чого зі своєї колекції продав. Загалом з 46 мотоциклів, які зробив, 40 — продав.

— Яка цінова політика ваших виробів?

— Тут проста математика: років з 15 тому я заробляв на роботі 10 доларів на годину. Так само і оцінював роботу над виробами ручної роботи. Записував кількість годин, витрачених щодня. Витратив на створення мотоцикла, до прикладу, 32 години, то за 320 доларів його продав. Для Америки це невеликі гроші. Хоча колись у мене купували люди і з України, і з Австралії. Та що казати, мабуть, з усього світу. Тепер я цього не роблю — не надсилаю у далекі країни, бо не завжди виріб дійде цілим і неушкодженим.

— Чи повторюються ваші роботи?

— Це неможливо! Щоб були «повторки», треба, щоб усі годинники були однакові.

P.S. Помилуватися роботами Дмитра Христенка можна тут.