Молодик у яскравому одязі - вбивця чи підставна особа?

У п’ятницю, 19 липня, близько 19.30, на вул. Масарика, 3 (бічна проспекту Чорновола) невідомий вистрелив у скроню 60-річної громадської діячки, народної депутатки VII скликання (2012−2014 рр.), професорки НУ «Львівська політехніка» Ірини Фаріон. Пані Ірина вийшла з під'їзду свого будинку з валізою і чекала таксі. Мала їхати до доньки Софії, щоб наступного ранку разом з донькою та внуками їхати у Болгарію… Вбивство сталося на очах у сусідів… На цьому місці й досі залишилися сліди крові.

Правоохоронці вивчають усі виступи пані Фаріон

Правоохоронці створили штаб з розслідування вбивства. На місці злочину працювала, здається, рекордна кількість львівських поліцейських!

Уночі, 20 липня, до Львова приїхав міністр внутрішніх справ України, генерал Ігор Клименко. Озвучив основні версії вбив­ства: особиста неприязнь, громадсько-політична діяльність пані Фаріон. Не виключав, що вбивство має замовний харак­тер… Перевіряють версію і про російський слід.

Правоохоронці вивчають усі виступи пані Фаріон, а також чекають на висно­вки необхідних експертиз (у тому числі балістичної).

На запитання журналістів, чи хтось по­грожував пані Фаріон, міністр відповів, що до поліції вона не зверталася.

Журналісти поспілкувалися з сусідами Ірини Фаріон. І ті розповіли про важливі деталі. Протягом двох тижнів у дворі на лавці з ранку до вечора сидів підозріло­го виду молодик.

Сусідка сфотографувала цього дивака…

«На вулицю Масарика, де жила Ірина Фаріон, приходив пішки з вулиці Варшав­ської, — розповів сусід. — Сусіди зверну­ли увагу на його незвичний одяг. На ву­лиці - спека, а він вбраний у спортивні штани, довгий світшот, як у репера, кро­сівки… Капелюх величезний і темні оку­ляри на все обличчя… Щодня приходив у тому самому одязі».

Одного дня сусід Ірини Фаріон підій­шов до молодика, запитав, чим йому до­помогти? «Все добре!» — відповів той. Го­ворив українською (без суржику).

Сидів — нога на ногу, руки поклав пе­ред собою, і пильно дивився на шостий під'їзд, де живе пані Ірина. «Молодик був дивним, — продовжив сусід. — Він година­ми сидів біля пенсіонерів на лавці, слухав їхні розмови».

Сусід розповів, що хлопець років 18−20. На обличчі не було навіть щетини. Сусіди подумали, що йому бракує яко­їсь клепки у голові… Одна сусідка навіть сфотографувала цього дивака.

Правоохоронці «зняли» інформацію з камер відеоспостереження. Щоправда, вбивство сталося у час, коли вимкнули світло, тож не усі камери працювали.

Сусідка пані Фаріон розповіла, що у той вечір сиділа на лавці. А потім вирішила пройтися. На лавці побачила того самого молодика… Він у цей момент виймав з су­мочки червоні (!) рукавички і одягав їх… Пані Фаріон вже вийшла з під'їзду і чекала таксі. Сусідка була спиною до молодика, коли почула постріл… Оглянулася, у той момент побачила, як юнак побіг.

«Ірина Фаріон лежала на землі… Я по­бачила чоловіка, який щось робив біля машини. Він за ним не побіг, почав дзво­нити у «швидку», — розповіла літня жінка.

Через 48 годин поліція оприлюднила на своїй сторінці відео, на якому видно, як худорлявий молодик пересуваєть­ся містом. Той самий капелюх, та сама червона футболка… Помітно, що у ньо­го характерна відмашка рук, начебто за­ймався стройовою підготовкою. Робив повороти й розвороти на місці і в русі.

У поліції повідомили його прикме­ти: вік — близько 20 років, зріст — 170−180 см, худорлявої статури. На момент скоєння злочину був одягнений у спор­тивні штани темного кольору, чорний світшот з довгим рукавом, зверху якого — футболка червоного кольору з білими смужками на рукавах, на голові - пана­ма, на ногах — білі високі шкарпетки, кро­сівки червоно-чорні з білою підошвою.

На місці вбивства правоохоронці зна­йшли гільзу.

Чи був на місці злочину ще хтось? Чи не відволікав цей молодик своїм яскра­вим зовнішнім виглядом увагу від того, хто стріляв?

У перші дні слідства правоохоронці схилялись до версії, що молодик у чор­ному капелюсі і стрілець — одна й та сама особа. Після вбивства поліцейські зупи­няли машини у певних частинах міста, за кермом яких були чоловіки віком плюс-мінус 18−25 років (мого знайомого теж зупинили, спитали прізвище та ім'я).

Львівський адвокат Олег Мицик на­писав на своїй сторінці у Фейсбуці: «Вбив­ця «не скинув» пістолет на місці. Це ставить під сумнів продуманість всіх його кроків, бо пробігти навіть 100 м з пістолетом — ри­зик. Залишення зброї при собі може вка­зувати як на «початківця», скупого, так і на намір використати її у майбутньому. Пів­біди, якщо для нового злочину, страшніше, якщо для чиєїсь дискредитації.

Чи можливе розкриття не «по гаря­чих слідах», а через тиждень-два? Безу­мовно, і це також норма: вбивця зайшов у якусь квартиру, заліг. Але він неминуче потрапить у поле зору. Вирахують за ві­деозображеннями, встановлять особу, її постійні засоби зв’язку…

Чи втрачаються внаслідок нерозкрит­тя по гарячих слідах докази? Безумовно. Ми вже не знайдемо на одязі та оголених частинах тіла вбивці «продуктів пострі­лу» (крупинок копоті), тільки ненормаль­ний не знищить одяг, зброю. Буде час на­віть на зміну зовнішності, не кажучи про знищення організаторами самого вико­навця.

Чи можливе розкриття через пів року? Так. Але чи буде довіра до цього? Ми вже мали встид з розкриттям вбивства Павла Шеремета, коли Володимир Зеленський повірив Арсену Авакову і підписався пу­блічно під версією МВС.

Якщо у найближчий час не підтвердить­ся вагомими доказами «російський слід», то, боюся, зброю у майбутньому у потріб­ний для відволікання уваги від чогось мо­мент, чи навпаки — у найскладніший для нас час, знайдуть у підібраного кимось персонажа, наприклад, російськомовно­го дезертира із ЗСУ (з ПТСР)".

«Виграє тільки ворог»

Ірину Фаріон багато хто обожнював, а інші - ненавиділи, казали, що своїм ра­дикалізмом «грає» на руку росії, розко­лює суспільство радикальними заява­ми…

Мовознавиця завжди різко вислов­лювалася, не добираючи слів. Нещадно, з образами, критикувала як попередню владу Порошенка, так і теперішню Зе­ленського, була категорично проти ре­форми Нової української школи.

Один з нещодавніх скандалів, коли Ірина Фаріон заявила, що «не може на­звати військових, які говорять росій­ською, українцями». За це її навіть звіль­нили з Політехніки. Згодом Апеляційний суд Львівської області поновив її на посаді професора кафедри української мови НУ «Львівська політехніка». Згідно з рішенням суду, мовознавиці відшкодували за виму­шений прогул близько 100 тисяч грн. За ці кошти Ірина Фаріон купила одинадцять FPV-дронів для ЗСУ. Після вбивства Ірини Фаріон військові підготували для ворогів боєприпаси із написом «За Фаріон!».

Адвокат загиблої Дмитро Швець в одному з телеефірів розповів, зокрема, що вбивця стріляв у пані Ірину з близь­кої відстані. Поранення було несумісне з життям… Про якісь погрози чи погані пе­редчуття пані Ірина не говорила.

«Таке холоднокровне вбивство, серед білого дня, у Львові, вигідне ворогу. І не­залежно від того, хто є виконавцем, хто є посередником цього вбивства, кінцевим замовником є наш ворог. Мотиви вбив­ства можуть бути різні, однак виграє від цього тільки ворог», — сказав адвокат.