Студенти проти Ірини Фаріон

Не вщухає гучний скандал, пов’язаний із заявами доктора філологічних наук, викладачки НУ «Львівська політехніка» Ірини Фаріон. Вона, зокрема, назвала російськомовних військових ЗСУ «не українцями». І понеслося…

Нагадаємо, провокаційні заяви Ірина Фаріон зробила в інтерв'ю з Яніною Соколовою. Зокрема, йшлося про частину військових бригади спеціального призначення Нацгвардії «Азов» та 3-ої окремої штурмової бригади ЗСУ, яка, за словами Соколової, досі спілкується російською. Ірина Фа­ріон сказала, що категорично не сприймає російськомовних військовослужбовців, що воїнам варто дотримуватися дисци­пліни. Зокрема мовної.

Такі слова пані Фаріон спричинили ефект «бомби, що ви­бухнула…». Здавалось би, це не перша, м’яко кажучи, суперечлива і провокативна заява відомої політикині та викладач­ки, але цього разу реакція була як ніколи бурхливою. Війна триває уже два роки, українці - наелектризовані, морально і психологічно вимучені… Військові місяцями без ротації, ви­снажені… Такі заяви і у мирний час збурюють суспільство, а у час війни і поготів. Цього разу слова пані Фаріон мали ефект сірника.

Дісталося на горіхи і журналістці Соколовій. Мовляв, для чого запросила на інтерв'ю людину, яка завжди радикально налаштована у мовному питанні? Адже пані Фаріон не раз ви­різнялася вкрай різкими і драстичними заявами. Тож навряд чи вона скаже щось нове…

Цього разу хейт був настіль­ки потужний, що нагадував цуна­мі. Ірина Фаріон, очевидно, не очі­кувала аж такого негативу щодо себе. Тому, щоб захистити свою позицію, оприлюднила лист до неї студента Максима Глєбова, який навчається на 1 курсі україн­ської філології в окупованому Сім­ферополі. Максим Глєбов напи­сав Ірині Фаріон на електронну скриньку, висловивши їй свою під­тримку. Звісно, хлопець писав не для того, щоб вона виставила це на публіку. З огляду на пересліду­вання, які окупаційна влада чинить щодо проукраїнських жителів Кри­му, така дія пані Фаріон ще більше обурила українців. Втім, як і очіку­валося, фсб прийшла до хлопця і змусила записати відеозвернення на тлі російського триколора з ви­баченнями. Можна собі тільки уя­вити, що пережив цей хлопець та його родина, і які ще це матиме для них наслідки…

Підхопила скандальні заяви Іри­ни Фаріон і російська пропаганда, яка тепер радо цитує їх на росій­ських телеканалах.

На слова і дії пані Фаріон, окрім військових, журналістів, студен­тів, відреагували і офіційні посадо­ві особи, зокрема Уповноважений Верховної Ради України з прав лю­дини Дмитро Лубінець. Він звер­нувся з відповідною заявою також до СБУ.

«Персональні дані в умовах війни — не абстракція, а захист життя і свободи! — написав на своїй сто­рінці у Фейсбуці Дмитро Лубінець. — 8 листопада Ірина Фаріон опу­блікувала скриншот електронного листа з відкритими персональни­ми даними студента з Криму. А вже сьогодні стало відомо, що юнаком «займається» окупаційний «Центр боротьби з екстремізмом» росій­ського міністра внутрішніх справ.

Народний депутат ВРУ VII скли­кання мала б знати про важливість захисту персональних даних. Однак ця людина публічно надала прізви­ще, ім'я, місце навчання хлопця, які дали змогу росіянам ідентифікува­ти цього студента. До того ж не є таємницею факт тиску окупаційної адміністрації у Криму на людей, які дотримуються проукраїнських по­глядів. Про це також повідомляють і правозахисники, і медіа.

Однак це не спинило Фаріон, і в умовах воєнного стану вона розго­лосила персональні дані хлопця. А це може мати, і вже має (!), наслід­ки. Це не тільки втручання у при­ватне життя особи, а й спричинена загроза особистій безпеці та жит­тю студента.

Втім, вона, з одного боку, вчи­нила кримінальний злочин, з іншо­го — підіграла окупантам. Резуль­тат очевидний! Тож я у зв’язку з фактом розголошення конфіден­ційної інформації звернувся до Служби безпеки України для на­лежного реагування! Аби дії гро­мадянки України проаналізували належним чином і надали юридич­ну оцінку. Ніхто не повинен нехту­вати безпекою інших громадян!".

Представниця президента в Криму Таміла Ташева заявила, що «буде вчиняти дії, щоб притягнути до відповідальності» мовознави­цю Ірину Фаріон, яка публічно опу­блікувала лист студента з окупова­ного Криму на її підтримку. Про це написала у Фейсбуці.

А як відреагували на всі ці бурх­ливі події у самій Львівській полі­техніці? Одразу після скандалу, 7 листопада, на одному з корпу­сів університету з’явилися листів­ки на адресу мовознавиці. Зокре­ма з написами: «Фаріон — геть з Політехніки», «Чому в Політесі досі працюють паплюжники честі укра­їнських воїнів?».

А ось на сайті навчального за­кладу опублікували таке повідо­млення: «Кожен воїн, який бо­ронить нашу землю і наш народ, заслуговує найвищої поваги і вдячності».

«Львівська політехніка від по­чатку російської агресії в Україні, у 2014 році і дотепер, активно та у різний спосіб — інтелектуальни­ми ресурсами, науковими розроб­ками, волонтерством — допомагає українським воїнам, які борють­ся проти ворога і обстоюють наше право на незалежність і цілісність нашої держави. У лавах українських захисників воюють наші студенти, викладачі, працівники, випускники.

Беззаперечно, кожен воїн, який боронить нашу землю і наш на­род, незалежно від віросповідання чи мови спілкування, заслуго­вує найвищої поваги і вдячності, — йдеться у повідомленні на сай­ті навчального закладу. — І це — не­порушна позиція нашого універ­ситету.

У Львівській політехніці діє ко­декс корпоративної культури, який визначає моральні принципи, пра­вила та норми спілкування і пове­дінки учасників академічної спіль­ноти нашого університету.

Однак Львівська політехніка не відповідає за висловлювання пра­цівників та студентів поза універ­ситетом".

Кафедра української мови НУ «Львівська політехніка» опубліку­вала своє звернення зі словами підтримки на адресу Ірини Фаріон:

«Її громадянська позиція послі­довно націєцентрична. Висловлю­вання, що стали предметом ак­тивного обговорення в соціальних мережах, ні в якому разі не ске­ровані на дискредитацію наших героїчних захисників, яких Іри­на Дмитрівна разом з усім колек­тивом кафедри активно підтри­мує конкретними матеріальними й духовними засобами, а відо­бражають її стійку громадсько-по­літичну позицію, спрямовану на утвердження державного статусу української мови, гарантованого Конституцією України, — йдеться у заяві кафедри. — Тому довільна й упереджена інтерпретація вирва­них з контексту інтерв'ю фраз і во­йовничо-агресивні заклики щодо Ірини Фаріон, які раз у раз трапля­ються в соцмережах, наводять на думку про цілеспрямоване цьку­вання…

Нині українське суспільство по­требує єдности й зосереджености на боротьбі з ненависним москов­ським агресором, а розпалювання пристрастей довкола емоційного висловлювання в інтерв'ю вважає­мо проявом ворожої атаки на нашу українську згуртованість".

Ірина Фаріон також відреагува­ла на новину про те, що російська фсб затримала проукраїнського студента з Криму. Реакцію на си­туацію опублікувала на Telegram-каналі.

«Бачу, що ширять чергову про­вокацію проти мене, начебто че­рез мене затримано якогось сту­дента. Панове. Не ведіться на гебістську тактику ворога. Мене підтримують сотні людей, і я їм за це вдячна. Поза тим, я не можу знати, звідки ці люди. Але я знаю, що тільки нашою відкритою пу­блічною боротьбою можемо пе­ремогти ворога всередині країни. Борітеся — поборете», — заявила мовознавиця. Тобто дала зрозумі­ти, що вона не знала, звідки ій на­писав студент-прихильник.

Тим часом студенти Політехні­ки вирішили публічно висловити свою позицію щодо скандалу.

У вівторок, 14 листопада, під стінами НУ «Львівська політехні­ка» відбувся велелюдний студент­ський мітинг. Студенти виступили проти Ірини Фаріон. Вони вимага­ли звільнення викладача із закла­ду, та вимагали, аби вона вибачи­лась перед військовими. Близько 200 студентів прийшли з плаката­ми: «Фаріон Ірина ганьбить Укра­їну», «Геть комуністку Фаріон», «Зневажаєш військових — не пра­цюй в Універі», «Фаріон — геть з Політеху», «Мова єднає - Фарі­он ламає». Вони створили ініціа­тивну групу, яка домагатиметься звільнення Фаріон з посади ви­кладача.

Коментарі для «ВЗ»

Юрій БОБАЛО, ректор НУ «Львівська політехніка»

— Моя думка однозначна — цими питаннями має займатися Служба безпеки.

— Може, ви мали розмову з Іриною Фаріон?

— Ні, з нею не мав розмови. Ми свою думку висло­вили на сайті університету у той же день, коли почала­ся ця історія…

— Чи будете Ірину Фаріон запрошувати, напри­клад, на Вчену раду?

— Ви ставите питання, і не думаєте, а що буде?! Буде Вчена рада, і що? Що будемо розглядати на Вче­ній раді? Я не знаю, як впливати на неї… Ви ж читаєте усі ці дописи, все це обговорення.

— Ірина Фаріон і раніше робила різкі заяви… А зараз вона не просто говорила, а оприлюднила особисті дані людини, яка живе на окупованій те­риторії… Багато хто звинувачує її у роботі на воро­га.

— Так, звичайно. Якщо це підтвердиться, то це буде справді робота на ворога.

Яніна СОКОЛОВА, українська журналістка

— Причина запрошення Ірини Фаріон на ефір — ре­інкарнація «вати». Ми спостерігаємо за цим всюди — у сфері обслуговування, у школах, на вулицях. Ми її за­просили поговорити на цю тему. Що власне сталося з нами. Проаналізувати історичні процеси. Проаналізу­вати, можливо, низку законопроєктів, які посилять дер­жавну мову. В процесі з’ясувалися певні речі, які свід­чать про категоричність позиції Фаріон щодо цього питання стосовно усіх верств наcелення, всіх професій.

На думку Фаріон, люди, які не говорять українською мовою, не є українцями. Я її запитала: «Що казати про військових, які не говорять українською, — вони для вас теж не є українцями?». Я очікувала почути абсолютно іншу відповідь, тому що, наскільки я розумію, зять Іри­ни Фаріон воює. Явно серед його побратимів є росій­ськомовні люди, які вирослі на сході і на півдні нашої країни. Я сама виросла на південному сході України, тому я знаю, якою мовою там говорять. Як історично склалося і як держава нічого не робила, щоб це зміни­ти.

Відповідь була такою, якою була. А далі те, що від­бувалося, думаю, що це емоції Фаріон, які в такій су­єті, в необдуманості вчинків, слів, вилилися у наслід­ки з хлопцем із Сімферополя, якого дуже мені шкода. Я глибоко стурбована цією історією. Це було дуже не­правильно з боку Фаріон.

— Пані Фаріон, очевидно, хотіла захиститися від цієї хвилі «цунамі», яке на неї понеслося…

— Саме так. Вона не подумала про наслідки.

Чимало критиків нас запитують: «Для чого ми брали це інтерв'ю»? Я не можу відповідати за те, якою буде відповідь гостя на певні запитання. Тим більше на пи­тання, які не потребують дискусії щодо ставлення до військових, які ризикують власним життям, захищаю­чи нас. Це для мене не дискусійне питання в принципі. Тому я була здивована, що сказала Фаріон.

— Її заяву підхопила російська пропаганда. Те­пер її звинувачують у роботі на ворога…

— Це несправедливо. Це людина, яка своєю кате­горичністю, радикальністю, злобою вибудовує непра­вильний підхід до мови. Хоча є дуже багато речей, з якими я згодна щодо законів, які мають бути. Не образ, а законів. Тобто держава має створювати умови, аби люди говорили українською. Держава має підтримува­ти це. А злоба і жовч щодо воїнів і решти українців, мені здається, поганий метод, який обрала Ірина Фаріон.

Ми маємо говорити на некомфортні теми. Пози­ція, яка потім засуджена суспільством, теж має озву­чуватися. Ми тоді розуміємо, які настрої у суспільства. Адже в Ірини Фаріон чимало прихильників. Але ми ма­ємо марґінесувати тих, хто ображає наших військових.