За вбивство подружжя на Левандівці - довічне ув’язнення

Залізничний районний суд Львова засудив до довічного ув’язнення Дмитра Думича та Назара Бучія за жорстоке вбивство подружжя пенсіонерів на вул. Моторній (мікрорайон Левандівка). Убивство сталося у квітні 2020 року. На той час обвинуваченим було по 20 років. Загиблому чоловікові - 66 років, його дружині - 67 років.

Один з засуджених раніше орендував квартиру у подружжя. Він запідозрив, що вони могли заощадити значну суму грошей, тому він зі своїм знайомим вирішив їх вбити та пограбувати. Зловмисники розробили детальний план вбивства та пограбування.

Журналістка «ВЗ» дізнавалась деталі цієї справи. Справу розглянула колегія суддів у складі Галини Пилип’юк, Андрія Ліуша та Ірини Мруць.
Згідно з планом, товариш колишнього орендаря написав власнику квартири з приводу оренди житла, вони домовились зустрітись. Дмитро Думич та Назар Бучій планували вбити власника, а якщо він приїде разом із дружиною, то їх обох, забрати ключі від квартири, де вони живуть, та пограбувати. Один з чоловіків домовився зустрітись із власником 12 квітня на вул. Моторній, його спільник у цей час перебував у авто біля будинку та постійно координував його дії.

Власник квартири приїхав разом із своєю дружиною на авто Hyundai Santa Fe, він піднявся із потенційним орендарем у квартиру, а жінка залишилась на вулиці біля будинку. У квартирі нападник завдав 66-річному власнику житла близько 15 ножових ударів по тілу, що призвело до гострої крововтрати, від якої потерпілий помер. Після цього нападник заманив 67-річну дружину загиблого у квартиру, завдав їй множинні удари ножем по тілу, що призвели до її смерті.

«Діставши з пояса штанів ніж, зловмисник завдав потерпілому 15 ударів в область грудної клітки, живота, кінцівок. Спричинив множинні колото-різані поранення грудної клітки, живота, з пошкодженням легень, серця, що призвело до гострої крововтрати з обезкровленням організму, — йдеться, зокрема, у матеріалах справи. — Обвинувачений завдав потерпілій жінці близько шести ударів ножем в область грудної клітки, живота, кінцівок. Згідно з висновком судово-медичного експерта, ушкодження внутрішніх органів призвело до кровотечі та гострої крововтрати, що стало причиною смерті.

Зловмисники заволоділи майном потерпілих: телефонами, ключами від автомобіля «Hyundai Santa Fe… З машини зловмисники викрали 850 грн та ключі від помешкання потерпілих. Того ж дня вони викрали з квартири 200 доларів, 700 євро, прикраси із біжутерії, ювелірні вироби, монети та два ножі».

Тіло вбитих пенсіонерів знайшов їхній син. Батьки не виходили на зв’язок, а поруч з будинком було їхнє авто…

Після затримання та під час слідчого експерименту Дмитро Думич та Назар Бучій детально усе розповіли та визнали провину, однак під час судового засідання змінили свої покази.

Один з нападників, який безпосередньо вбив львів'ян, у суді частково визнав свою провину у вбивстві та крадіжці, однак запевнив, що вчинив злочин сам.

«Обвинувачений, мешканець Яворівського району, пояснив, що він жив у гуртожитку, завершував навчання на третьому курсі, а тому шукав житло для оренди, — йдеться, зокрема, у матеріалах справи. — Пригадав, що має контактні дані людини (потерпілого), який здавав в оренду квартири. Його знайомий раніше орендував у нього житло. Він знав, що у власника квартири є свій бізнес, пов’язаний з продажем золота… З власником він домовився оглянути квартиру…

Обвинувачений підтвердив, що між ним і власником квартири виник конфлікт (причину не пам’ятає). Він вдарив потерпілого декілька разів ножем… Що відбувалось далі, він пам’ятає уривками… Обвинувачений не пам’ятає, як вбивав його дружину… Але пригадав, що забрав у потерпілих мобільні телефони, які потім викинув…

Інший обвинувачений у судовому засіданні своєї вини не визнав. Він заявив, що його знайомий попросив підвезти його на Левандівку, де він планував орендувати квартиру, потім він повернувся в авто з порізаною рукою, сказав, що впав. Вночі львів'янину зателефонував його товариш та розповів про вбивство і запитував про адвоката, але той поклав слухавку…".

Однак суд розцінив такі показання, як обрану обвинуваченими лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.