Дев’ять мільйонів гривень — за Червінського

Після 15 місяців перебування у СІЗО легендарний полковник-розвідник Роман Червінський ось-ось опиниться у колі рідних. Це стало можливим після того, як під тиском очевидних аргументів адвокатів, клопотання 27 народних депутатів про взяття на поруки й протестів громадськості Кропивницький апеляційний суд змінив офіцерові запобіжний захід — і постановив відпустити його за умови внесення 9 мільйонів 84 тисяч гривень застави.

Частину цих коштів родині офіцера запропонував п’ятий президент України Петро Порошенко.

Деякі коментатори цієї події припускають, що «лібе­ральне» рішення щодо Червінського суд міг ухвалити за дзвін­ком із Банкової - щоб перебити негатив від свіжого корупцій­ного скандалу в оточенні президента і його політичної сили. Йдеться про народного депутата від «Слуги народу» Миколу Задорожного, якому минулого понеділка САП та НАБУ повідо­мили про підозру.

Підстава — вимагання 3,4 млн грн хабаря за непере­шкоджання у проведенні ре­монтних робіт об'єктів інфра­структури на Сумщині. Цей представник партії влади ви­магав 14% відкатів від суми коштів, які було виділено на ремонт водогону в Охтирсько­му районі. 10% «навару» отри­мував сам депутат, 4% призна­чались для поліцейських, які такого хабарництва «не помі­чали»…

Якби і цього разу хапугу у владі спробували прикрити, це могло спричинити соціаль­ний вибух. Щоб якось врівно­важити ситуацію, на верхах ви­рішили трохи полегшити долю Червінського — у справі, яку, на його думку і переконання гро­мадськості, було придумано у надрах президентської канце­лярії і яка має політичний ха­рактер.

Фабула цієї справи відо­ма: полковника Червінсько­го звинувачують у перевищен­ні службових повноважень під час проведення спецопера­ції з вербування російського пілота. Як виявилося згодом, росіяни вели подвійну гру. У момент, коли на військовому аеродромі під Кропивницьким наші розвідники чекали пе­ребіжчика з важливими доку­ментами, по летовищу вдари­ли російські ракети, призвівши до смерті командира частини, поранення кількох інших осіб і знищення військового май­на. У цій «НП» СБУ звинувати­ла одного із розробників спецоперації Червінського, який начебто діяв без дозволу ви­щого керівництва, нібито про­явив самодіяльність, авантюр­ність…

Полковник Червінський і його захисники заперечува­ли висунуті звинувачення, на­водили докази того, що всі дії розвідника було санкціонова­но вищим керівництвом ЗСУ. У суді готовий був підтвердити це генерал-майор Віктор Гану­щак, однак суд відмовився за­слухати його покази. На дум­ку самого Червінського і його побратимів, такий безправний пресинг є політичною помстою — за те, що розвідники відкри­то звинуватили нинішню влад­ну команду в «злитті» ворогові справи «вагнерівців»…

На захист розвідника-орде­ноносця, в активі якого багато успішних спецоперацій, висту­пили відомі політики, правни­ки, громадські діячі. Вказуючи на невинність офіцера, про­понували на період досудово­го розслідування не позбавля­ти Романа Червінського волі, безпідставно не принижува­ти героя. Акції на підтримку Червінського відбувалися на­віть під посольствами захід­них країн. Однак судді на про­хання захисту не зважали. Рік і три місяці розвідник проводив у камерах із антисанітарними умовами, без належної медич­ної допомоги, без належного харчування.

Із кожним судовим засідан­ням, як мильні бульбашки, тріс­кали аргументи звинувачення. Апогеєм цього судилища ста­ло понеділкове повідомлен­ня про те, що адвокат «потер­пілих» розірвав з ними угоду. Адвокати кажуть, що надума­на справа Червінського розла­зиться по швах…

Коментар для «ВЗ»

Микола ГОЛОМША, експерший заступник Генпрокурора України

Однозначно вважаю, що справа Романа Червінського має полі­тичне забарвлення. Владі не потрібно було демонструвати «велику опіку» над цією справою. Ця «опіка» проявлялася у різних інтерв'ю, месиджах високопосадовців. Як людина, що має значний правни­чий досвід, скажу про неадекватність у діях правоохоронних органів. Правопорушення потребує негайного реагування, реагувати на ньо­го треба відразу після події - як мовиться, дорога ложка до обіду. Тоді було би здобуто належну інформацію, зокрема, про те, чи ставив до відома Червінський вище керівництво про проведення спецоперації з вербуванням російського льотчика…

Відомо, що Червінський піддав публічному осуду зрив операції щодо «вагнерівців». Керівництво країни так само публічно повинно було логічно пояснити, що і чому сталося. Дивно, що незабаром піс­ля «вагнергейту» і з’явилася ця та інша справи проти Червінського.

Пригадую, як колись молоді люди, що нині при владі, запитува­ли, коли нарешті закінчаться політичні переслідування, політична за­анґажованість, адміністративний вплив, зведення порахунків. Але коли самі прийшли до керма… Таке враження, що українській держа­ві перманентно не щастить на демократів.

В активі розвідника Романа Червінського багато знакових спецоперацій. Він, зокрема, був причетний до затримання Цемаха (важ­ливого свідка у справі про збиття малайзійського «Боїнга»). Уже хоча б через це гарант конституційних прав громадян повинен був зроби­ти заяву, на кшталт такої: незважаючи на те, що ця людина кинула ка­мінь у мій город, я вимагаю об'єктивності до неї. Не обов’язково Чер­вінського було кидати у СІЗО. Нехай суд встановлює його вину або невинуватість.

Скажу як прокурор: якби я відчув, що людину безпідставно при­тягують до відповідальності, то, незважаючи на свою подальшу кар'єрну долю, виніс би справедливий вердикт. Свого часу, коли під час Помаранчевої революції від мене вимагали відкрити справу про­ти Ющенка і Тимошенко, я вирішив за краще звільнитися із займа­ної посади…

Прокурори у справі Червінського мали би діяти виключно у рамках закону, незважаючи на те, якими наслідками для них це не загрожу­вало б — доганою, пониженням чи звільненням.

Справедливість у ставленні до Червінського потрібна і його по­братимам. Мають бути упевнені у тому, що ніхто ніколи не переве­де на них стрілки.