Амбівалентність, яка притаманна українцям…

Єдине, що мене здивувало в свіжому опитуванні Центру Разумкова — це щирий подив багатьох людей від амбівалентності мислення українців.

Ну, тобто, що можна одночасно хотіти і підтримувати взаємовиключні речі. Типу час вже йти на переговори з рашкою, але тільки на своїх умовах і таке інше.

Так така амбівалентність притаманна українцям була завжди. ІМХО це наслідок радянської звички до «двоєдумства». Тобто, коли на людях ти кажеш і навіть віриш в одне. А вдома говориш і думаєш зовсім інше.

Хоча чого можна хотіти від людей, коли влада плодить цю амбівалентність так само. Ми хочемо кордони 1991 року і ніяких перемовин з рашкою — але на листопад у нас новий Саміт миру, де мають взяти участь рашисти.

Як після таких взаємовиключних заяв можна закликати суспільство до мобілізації і гуртування — для мене загадка. Власне, нічого нового.

І все ж, оті 44%, що хочуть перемовин в принципі — це саме та аудиторія, на яку розраховує Зеленський і ко. В сенсі, що саме вони потім мають їх підтримати і дати благословіння на мирні перемовини. Які Зе планує, вже не криючись на осінь.

Тому повторю в черговий раз. Зараз ми будемо бачити, як ОП почне накачувати інформпростір все більшою кількістю замирної тематики. Сподіваючись, що ці 44% перетворяться хоча б на 54 чи бажано 64.

І неважливо, які саме переговори мають на увазі люди — головне, що вони їх тримають в голові.

Тепер Зе треба впевнити суспільство, що всі попередні його ж крики про «тільки повну перемогу над ворогом» — це не кордони 1991 року, а що просто знову… просто перестануть стріляти. Мовляв, збереглися як держава — і ок, вже перемога.

Тому дуже важливими будуть дані таких опитувань десь в середині вересня. От відштовхуючись від них Зе і буде приймати рішення про свою остаточну поведінку в плані перемовин в кінці року.

Джерело