Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«Анестезіолог запитала, чи можна зайти до нашого сина? Дружина відповіла: «Просіть вибачення у його душі…»

Журналістка «ВЗ» дізнавалася нові подробиці трагедії, яка сталася з 5-річним хлопчиком у приватному стоматологічному кабінеті

Фото: Віктор Пашник/Facebook
Фото: Віктор Пашник/Facebook

Жахлива трагедія трапилась у львівській родині Пашників. Під час стоматологічної процедури з видалення молочних зубів 5-річний Велес впав у кому. У такому стані хлопчик пробув 21 день. Лікарі констатували смерть мозку.

Коли Велес був у реанімації, батько грав дитині на бандурі…

У Віктора Пашника та його дру­жини Маріанни троє дітей. Окрім Велеса, дві доньки — Мальва і Лада. Також у Віктора є донька у Миколаївській області від попере­днього шлюбу — Вієра.

До останньої хвилини сподіва­лись на диво, хоч лікарі не дава­ли оптимістичних прогнозів. Коли Велес був у реанімації відділен­ня ВП «Лікарня Святого Миколая», батько, який є професійним музи­кантом, щодня грав дитині на бан­дурі… Також батьки вмикали Ве­лесу музику у навушниках. Грав батько синові і в останній день…

З власних джерел у медичних колах ми дізналися, що до смерті дитини, очевидно, призвела-таки «лікарська помилка». Втім, у пра­воохоронців є відео зі стоматоло­гічного кабінету, яке має пролити світло на цю гучну справу. І слід­ство має встановити, хто винен у трагедії.

— Ми бачили це відео, зокре­ма дії анестезіолога, — розпові­ли «ВЗ» наші джерела з медичних кіл. — Там помилка на помилці… Насамперед мала бути проведе­на інтубація. Дитина мала дихати через трубочку, яка вставляєть­ся у трахею, щоб захистити ди­хальні шляхи. А тут дихальні шля­хи не були захищені, дитина була на спонтанному диханні.

Можливо, анестезіолог не мала досвіду роботи з дітьми. Че­рез брак досвіду, зокрема у робо­ті з дітьми, лікарю складно реагу­вати швидко.

Мозок дитини помер від не­стачі кисню, — зауважили медики у коментарі для «ВЗ». — У реані­мації 21 добу підтримували життя дитини. Але сили організму не ві­чні, вони вичерпувалися щодня… Серце зупинилося. Шансів вижи­ти у дитини не було.

Крім того, у лікарів не було жодної інформації щодо того, як був проведений наркоз тощо. Працювали наосліп. Анестезіолог, яка допустила трагедію, не вихо­дила на контакт.

— Чи якісно була проведена реанімація у стоматологічному кабінеті? — запитуємо фахового лікаря, який бачив відео.

— Реанімація була і невчасною, і непрофесійною. До речі, лікар-стоматолог швидше зреагувала на погіршення стану дитини, ніж анестезіолог. Це відбулося, схоже, не стільки через брак знань у анес­тезіолога, як через брак досвіду.

Батьки і вдень, і вночі перебу­вали з сином. Рідко коли зали­шали його самого. Перебували поруч з ним навіть під час реані­маційних заходів, коли дитина по­мирала…

«Ми з дружиною боїмося дивитися те відео»

Журналістка «ВЗ» поспілкува­лась з батьком хлопчика Віктором Пашником. Ось що він роз­повів.

— Відео є, але ми з дружиною боїмося його дивитися, — каже Ві­ктор Пашник.

— На якому етапі зараз слід­ство у вашій справі?

— Клініко-експертна комісія (КЕК), дуже важлива, призначе­на на середину лютого. До цього часу мають бути зібрані усі доку­менти. Щодо слідства не можу го­ворити деяких речей… Знаю, що клініку закрили, ліцензію забрали, ТзОВ Ori-Dent продано.

— Є інформація, що кліні­ка відкрилась під іншим брен­дом?

— Не знаю… Ми з дружиною по­їхали на батьківщину, в Коломию, де дитину поховали…

— Що написали після розти­ну у довідці судмедексперта?

— Нам не сказали нічого. Це та­ємниця, яку вони спочатку пере­дають слідчим. Потім слідчий го­ворить з моїм адвокатом. Вона нічого не казала. (Адвокат потер­пілих у цій справі - доктор юри­дичних наук, професор, завідувач кафедри медичного права Львів­ського національного універси­тету ім. Данила Галицького Ірина Сенюта. — Авт.).

Нам видали довідку про смерть, що можна поховати ди­тину. Те, що було написано у цій довідці, мені не сподобалось. Мовляв, «відбулася побічна дія анестезії». Щось таке… Розтин відбувся, все, що їм треба, вони дослідили.

— Є припущення, що анесте­зіолог не мала досвіду роботи з дітьми…

— Знаємо, що її основна робо­та була в кардіології, у «Клініці Свя­того Пантелеймона». У приватних стоматологічних клініках анестезіологи працюють за сумісництвом. Вона один раз приходила до нашо­го Велеса у реанімацію… Запита­ла, чи можна зайти? Це було після обіду. Вночі Велес помер. Їй хтось розповів з клініки, що справи вже дуже погані. Моя дружина каже: «Якщо хочете — заходьте, просіть вибачення у його душі…». Вона за­йшла, поплакала. Ми вийшли. На­віть не чекали на неї…

— Чи була у вас попередня консультація з лікарями у сто­матологічній клініці? Вони роз­питували вас про можливі за­хворювання дитини?

— Так. Дружина спілкувалась зі стоматологом та анестезіологом, я був свідком. Вони все розпиту­вали. Дружина сказала, що дити­на не має ні супутніх, ні генетич­них, ні спадкових захворювань. Дитина була абсолютно здоро­вою, не хворіла.

— Я дізналася, що дитина не була інтубована… Тобто спеці­альна трубка, яка б захистила ди­хальні шляхи, не була введена.

— Якби дитина була інтубована, взагалі не було б проблем. Їм, ма­буть, так легше було робити…

— Як ви думаєте, чи вдасть­ся належним чином розсліду­вати цю справу та довести її до суду?

— Скажу вам так: медиків важ­ко засудити. Це каста людей, які недоторканні… В Україні було де­кілька вироків щодо медиків за всю історію Незалежності. І то не факт, що вони сиділи в тюрмі. На­віть компенсацію важко потерпі­лим отримати. У цій комісії КЕК — кругова порука. Вона не відкрита, але є таке поняття. Мені колишня голова Львівського КЕКу особис­то розповідала про такий випа­док: «Я їм кажу: «Пане професоре, ви ж бачите, що тут явне порушен­ня, що ви пишете мені у звіті?». А вони їй відповідають: «Ви думає­те, що ми своїх докторів будемо в тюрму садити?».

— Пане Вікторе, що вас у всьому тому, що відбувалося в операційній, найбільше врази­ло? Ви розповідали у соцмере­жах, що анестезіолог силоміць дитині одягала маску…

— До дитини не було жодно­го підходу. З сином ніхто не го­ворив, мультик не увімкнув… До нього поставилися як до дорос­лого пацієнта. Дружину попроси­ли покласти речі, які зняли з ньо­го. Поки вона клала ці речі, лікарка почала одягати на нього цю мас­ку. Без слів…

— Якої відповідальності у цій ситуації має зазнати керівни­цтво стоматологічної клініки?

— Якщо брати так глибоко, то і Міністерство охорони здоров’я тут винне, тому що вони видають ліцензії, дозволи приватним кліні­кам. Чи вони перевіряють їх? О, це вже сталося, то вони приїхали, пе­ревірили. Клініку закрили, ліцен­зію забрали…

— Я дізналася, що не анес­тезіолог, а стоматолог першою побачила, що з дитиною від­бувається щось не те… У цій стоматологічній клініці було достатньо обладнання для ре­анімаційних заходів?

— Перед тим вони дружині по­казували, яке у них є обладнан­ня. Гордо казали, у разі чого, в нас все є. (Поки я розмовляю з паном Віктором, його дружина згадує: сказала лікарям, що переживає, а вони показали, яка в них апа­ратура. — Авт.). Лікарка-стомато­лог відреагувала, бо дитина була в її руках, а анестезіолог у той час має дивитися на показники. У перший день директор клініки нас возив у реанімацію, переконував, що, можливо, у дитини були якісь хвороби… Вони хотіли нав’язати нам думку, що це щось генетич­не… Я особисто вважаю, що не впоралась реаніматолог (реані­мацію проводила анестезіолог. — Авт.). Витягувати його мала якраз реаніматолог. Проводити реані­маційні заходи вчать усіх лікарів.

— За яким принципом ви об­рали цю стоматологічну кліні­ку?

— Ми більше ніде не змогли записати дитину так швидко на прийом. Всюди черги — від двох тижнів до двох місяців. А туди за­писалися через два дні. На Ми­колая подзвонили, 6 грудня, а 8 грудня була операція…

Схожі новини