Анестезія. Як підготуватися до операції

Рішення про застосування тієї чи іншої анестезії приймає лікар анес­тезіолог-реаніматолог, виходячи зі складності оперативного втручання, того, де (на якій ділянці тіла) його робитимуть і чи треба, щоб пацієнт був у свідомості… Навіть накладаючи шви на рану за глибо­кого порізу пальця застосовують так зва­ну інфільтраційну (місцеву) анестезію. Не кажучи вже про великі операції на грудній або черевній порожнині, шиї, серці, де ви­користовують загальну анестезію, тобто наркоз.

Анестезіолог знайомиться з пацієнтом до операції, збирає анамнез, уточнює су­путні захворювання та перенесені опера­ції, з’ясовує, які засоби той приймає чи приймав напередодні. На основі отрима­ної інформації вирішує, який вид анестезії краще підійде пацієнту та як правильно підготувати його, щоб мінімізувати ризи­ки.

Безпосередньо під час операції анес­тезіолог відповідає за життя пацієнта. Він стежить за всіма важливими показника­ми: пульсом, тиском, насиченістю крові киснем (сатурацією), кардіомоніторин­гом та іншим залежно від тяжкості опе­ративного втручання. Також контролює глибину та якість анестезії, ступінь роз­слаблення, бореться із позаштатною си­туацією. Та й після операції ще дві години анестезіолог спостерігає за пацієнтом.

Анестезія — це загальне поняття, що визначає будь-яке знеболювання. Нар­коз же — один із видів анестезії. Анес­тезія буває загальною та місцевою. Загальна (або наркоз) — оборотне при­гнічення центральної нервової системи із втратою свідомості. Місцева анесте­зія — це знеболювання певної ділянки тіла за умови повного збереження спіл­кування. Наркоз — багатокомпонентний. Анестетики забезпечують сон, наркоти­ки — знеболювання, релаксанти розсла­блюють м’язи.

Сучасні препарати менш токсичні та алергенні, більш керовані. Та й ощадно впливають на дихання та серцево-судин­ну систему. Деякі засоби взагалі нівелю­ють побічні дії один одного.

Місцева анестезія ділиться на цен­тральну (спінальну чи епідуральну) та регіонарну. У першому випадку ліки че­рез тонку голку вводять між хребцями в грудному або поперековому відділі хребта. Найчастіше цей метод викорис­товують під час пологів, операцій у пах­винній ділянці, органах малого таза та сечостатевої системи. Або для тривало­го знеболювання після великих опера­цій на черевній порожнині в поєднанні із загальною анестезією. У периферичній (тобто регіонарній) анестезії найпоши­реніша інфільтраційна, яка блокує окремі рецептори та нервові сплетіння. Напри­клад, під час накладання швів на рану за глибокого порізу руки. У травматології широко використовують метод провідни­кової анестезії, коли можна «вимкнути» лише ногу чи руку, але людина буде сві­дома, не відчуваючи болю.

Щодо загальної анестезії, то за трива­лих операцій на грудній або черевній по­рожнині зазвичай роблять ендотрахеаль­ний наркоз. Для цього в організм людини через спеціальну трубку вводять газопо­дібний анестетик. Препарат через легені потрапляє у кров, з неї - у центральну не­рвову систему, спричиняючи сон. З пере­ваг — повна керованість та відносна без­пека.

Тренд сучасної анестезії - мультимо­дальність. Це одночасне застосування кількох знеболювальних засобів та/або методик знеболювання. Найширше цей метод застосовують у «великій» хірургії, що дозволяє досягти адекватного знебо­лювання з мінімальним ризиком побічних ефектів як під час, так і через кілька діб після операції.

Мультимодальна методика знижує ре­акцію організму на больовий стрес, міні­мізує ускладнення у післяопераційному періоді і прискорює відновлення після операції.

Безперечно, є протипоказання для анестезії, але все дуже індивідуально. Має значення і те, планове втручання чи екстрене. В ідеалі, звичайно ж, людина має бути здоровою, хронічні захворюван­ня у стійкій ремісії, клінічні аналізи в нормі.

Щоб легше перенести загальний нар­коз, слід підготуватись. Зазвичай за три дні до операції радять виключити з раці­ону овочі, фрукти та хліб. За 12 годин не можна їсти. Напередодні операції можна легко повечеряти (йогурт, каша, кефір, сир). Вранці лише почистити зуби та про­полоскати рот.

Щонайменше за добу (а краще за мі­сяць) до операції варто відмовитися від куріння: воно в рази підвищує ризик піс­ляопераційних ускладнень. Нікотин під­вищує навантаження на серце, сприяючи розвитку атеросклерозу. Спазм судин спричиняє хронічну нестачу кисню у всіх тканинах. Внаслідок цього післяоперацій­на рана погано гоїться.

За 24 години до операції варто відмо­витись і від спиртного. Алкоголь та анес­тезія несумісні та непередбачувані.

Щодо приймання ліків все індивіду­ально. Деякі групи препаратів (зокрема серцево-судинні) можна приймати аж до операції. Під забороною медикаменти, що впливають на реологічні властивості крові (наприклад, аспірин, варфарин…). Також варто попередити лікаря про при­ймання цукрознижувальних засобів та інсуліну. Перед наркозом потрібно бути натщесерце, рівень глюкози в крові може різко знизитися, спричинивши гіпоглі­кемію. У діабетиків її показники контролюють перед операцією і під час неї. Лікар-анестезіолог вирішує, яких ліків уникнути, а які додати до передоперацій­ної підготовки пацієнта.

Після перенесеного під наркозом опе­ративного втручання можливі й усклад­нення: слабкість, нудота, болючі відчуття у горлі, головний біль. Зазвичай за добу всі ці симптоми зникають.

Якщо потрібна ще одна операція, по­трібна перерва між наркозами 3−6 місяців. Це залежить від тривалості попереднього втручання, відновлення пацієнта та термі­нів його реабілітації.