Лікарні відпускають у вільне плавання

Чи виграє пацієнт від автономізації закладів охорони здоров’я?

До 2018 року всі державні заклади охорони здоров’я в Україні стануть автономними державними або комунальними підприємствами, які матимуть власні рахунки у банках, зможуть вільно розпоряджатися своїм бюджетом, а також отримувати кошти від юридичних і фізичних осіб. Кошти з бюджету використовуватимуть для закупівлі медичних послуг, а не для утримання застарілої інфраструктури, як це є зараз. Реформа не торкнеться лише моргів, судмедекспертних бюро і хоспісів, бо ці заклади не мають на чому заробляти.

Відповідні зміни передбачені законопроектом №2309а, ініційованим урядом Яценюка. Однак профільний комітет Верховної Ради цей законопроект відхилив.

Екс-міністр охорони здоров’я Олег Мусій запропонував альтернативний законопроект №2309а-1. Про жодні дедлайни у документі не згадувалося - медичні заклади мали стати неприбутковими підприємствами, коли їм заманеться. Також залишали за собою право не переходити на нову форму управління і продовжувати “годуватися” із держбюджету. Це викликало шквал критики, зокрема з боку екс-очільника відомства Олександра Квіташвілі, який зауважив, що з такими темпами реформ у медичній галузі не бачити ще років з 20.

Згодом парламентський комітет запропонував доопрацьований законопроект №2309а-д. Його вже прийняли у першому читанні.

“У цьому законопроекті більш детально розписано, які зміни відбудуться, - каже голова Вільної профспілки медичних працівників України Олег Панасенко. - Залучаючи кошти ззовні, заклади охорони здоров’я отримають можливість заробляти на утримання лікарні, на зарплати працівникам і закупівлю медобладнання. Водночас самоокупними не будуть — держава буде і надалі платити за медичну допомогу, яка надаватиметься населенню, за водо-, газо- і електропостачання тощо. Також платитиме зарплату медикам. Пацієнти від цього виграють, бо буде здорова конкуренція між медичними закладами — хто надаватиме більш якісні послуги, туди й “потечуть” додаткові кошти. Головного лікаря трудові колективи обиратимуть самі. Якщо все буде йти за планом, до кінця року ці зміни будуть втілені у життя”.

Про необхідність автономізації закладів охорони здоров’я дискусії ведуться вже давно. Кошти з бюджету йдуть на утримання установи (навіть якщо вона неефективна), а не на оплату медичної допомоги, яка фактично надається населенню. Лікарні не можуть вільно розпоряджатися грошима. Навіть якщо є екстрена необхідність, не можуть перерозподілити кошти з однієї статті бюджету до іншої (наприклад, зекономити на комунальних послугах і придбати ліки для хворих). Не мають права легально залучати додаткові кошти від юридичних осіб, міжнародних організацій чи благодійних фондів. Система Семашка — один із пережитків планової економіки Радянського Союзу, з яким поспішають розпрощатися всі пост­радянські країни.

Якщо розмежувати замовника послуг (державу, а у майбутньому — страховий фонд) і того, хто їх надає (лікарні), заклади охорони здоров’я почнуть боротися за кожного пацієнта. Адже чим більшій кількості хворих нададуть допомогу, чим більшим буде обсяг цієї допомоги, тим більше коштів отримають.

Щоб не було зловживань з боку адміністрації лікарень (у головних лікарів завжди буде спокуса витратити левову частку грошей не на пацієнта, а на зарплату медперсоналу чи, скажімо, обігрів приміщень), замовник (в ідеалі - через спеціальну комісію) купуватиме у виконавця конкретні послуги. Якщо конкурент запропонує більш якісну альтернативу, кошти підуть до нього. Пацієнт не платитиме за медичні послуги, як це є зараз, в умовах, коли конкуренція між лікарнями відсутня і ті отримують кошти і від держави, і від хворих.

“Зараз місцева влада своїм рішенням може зробити будь-яку бюджетну медичну установу автономною. Для цього не потрібно приймати жодного закону. Такі установи є у містах, і мені цікаво, чи хтось помітив різницю між ними і тими, що повністю перебувають на бюджетному забезпеченні? Заковика у тому, що всі заклади охорони здоров’я у короткі терміни повинні отримати новий статус. У третьому законопроекті цей пункт зник, а без нього галузь не реформувати, - коментує “ВЗ” проектний менеджер реформи охорони здоров’я Національної ради реформ Павло Ковтонюк. - Автономізація лікарень готує ґрунт для запровадження страхової медицини. Можемо вже завтра обрати державного страховика, дати йому гроші, але йому просто ні з ким буде укладати договори”.

На думку експерта, якщо у законопроект №2309а-д не буде внесено відповідну поправку, все, чого вдасться домогтися, - невеликої свободи для керівництва лікарень у перерозподілі коштів. У “столах” головні лікарі вже давно тримають плани розвитку та оптимізації закладів, коли нарешті зможуть керуватися не нормативами, а реальними потребами пацієнтів. “Наразі у Міністерства охорони здоров’я є бажання втілювати ці зміни. Спільно із ВООЗ розробили концепцію запровадження страхової медицини. У документі покроково розписано, коли і який закон треба прийняти. За оптимістичними прогнозами страхова медицина в Україні запрацює з 2019 року”, - каже Павло Ковтонюк.

Схожі новини