Ніхто не давав надії: жінці, яка не могла завагітніти, допомогли львівські лікарі

«…Мені ніхто не давав надії, усі лікарі з якими я спілкувалася говорили, що з моїми діагнозами я не зможу мати дітей, — розповіла Христина Копач, пацієнтка Львівської обласної клінічної лікарні.

«Мені 25 років, до того як потрапити сюди, пологовий будинок, я лікувала щитовидну залозу, ще у мене полікістоз. Словом — непрості проблеми зі здоровʼям. Та бажання бути мамою мене не покидало, навіть, коли здавалося, що надії немає.

Ми з чоловіком Романом поїхали в монастир і просили Бога про дітей і медиків, які б мені допомогли. Це була моя остання надія, і я думала, якщо цього разу нічого не вдасться, тоді вже так і буде.

Та вже достатньо скоро я познайомилася із лікарем, акушер- гінекологом, професором Олександром Паєнком. Це перший лікар, який сказав, що все буде добре, до моєї ситуації він підійшов дуже скрупульозно, він вибудував чіткий план, що і як має бути у моєму випадку, спілкувався зі мною, давав конкретні рекомендації. Я йому просто повірила, так лікар Паєнок вселив у мене безмежну віру, і все склалося якнайкраще- ми зробили неможливе! Ми були на постійному контакті, я дослухалася до усіх рекомендацій Олександра Станіславовича, я не ухвалювала жодних самостійних рішень", — наголосила жінка.

«Полікістоз, жінка після операції на щитовидці (складне захворювання), тотальне видалення щитоподібної залози, гормонозалежна — відповідно до статистики і клінічних показів, жінки з таким діагнозом не вагітніють, тим паче на тлі полікістозу. Та, втім, Божа ласка робить свої чуда і провадить нами, лікарями, в медицині. Я був на постійному контакті з головним ендокринологом України, професором Володимиром Паньківим. Нашій успішній історії із пацієнткою і він був подивований: вагітність, пологи, здорова доношена дитина!», — згадує Олександр Паєнок.

«Ми, тут у відділенні пацієнткою опікувалися постійно, контроль за перебігом вагітності з 32 тижня. Саме лікар акушер- гінеколог Максим Костів пильнував жінку. На жаль, сьогодні лікаря Костіва немає серед нас, Бог забирає найкращих, дуже несподівано і надзвичайно швидко. Та спогади про нього житимуть завжди, як і ті добрі справи, які він провадив. І вже на 39−40 тижні вагітності ми зробили оперативне втручання — кесарський розтин, було відшарування плаценти, втім ми впоралися. Ми вміли працювати разом», — додав він.

Так народився здоровий хлопчик Маркіян вагою 3300 г і довжиною 51 см.