На таблетках

“До 2020 року в Україні щороку продаватимуть ліків на 70 млрд. гривень”, — прогнозують аудитори компанії PricewaterhouseCoopers. У 2011 році українці залишили в аптеках 23 млрд. гривень, у 2012-му — 27 млрд. На пігулки, уколи та мікстури середньостатистичний українець витратив 500 гривень.

Сьогодні “отоваритися” в Україні можна у 20 тис. аптечних закладів (15 тис. аптек та 5 тис. аптечних пунктів. Аптечні кіоски з 29 грудня — поза законом). За прогнозами експертів, кількість точок продажу буде й надалі зростати (тільки у 2012 році кількість аптечних закладів у сільській місцевості збільшилася на 15%). І це — попри наміри Держслужби з контролю за якістю лікарських засобів запровадити норми пішохідної доступності для аптек (у містах-мільйонниках аптеки повинні розташовуватися одна від одної не менш як за 300 м, у великих населених пунктах — не менш як за 500 м).

Однак виконавчий директор Асоціації виробників інноваційних ліків “АПРАД” Юрій Савко не вірить, що цього року фармацевтам вдасться отримати хорошу виручку: “На закордонних виробників, які імпортують в Україну свою продукцію, чиниться великий регуляторний та законодавчий тиск. У таких умовах вони не зможуть нормально працювати і змушені будуть піти з ринку”. З 1 березня в Україні імпортні ліки проходитимуть процедуру ліцензування. Не виключено, що через цю ініціативу деякі медикаменти імпортного виробництва можуть взагалі зникнути з полиць аптек.

“У 2012 році курс долара був відносно стабільним, тому спостерігалося зростання обсягів реалізації лікарських засобів у грошовому вимірі на 15%, — каже виконавчий директор Асоціації представників міжнародних фармацевтичних виробників України Володимир Ігнатов. — Цього року зростання буде, але на рівні 5-7%. Більшість реалізованих препаратів — безрецептурні. Ліки проти серйозних захворювань (раку, серцево-судинних недуг, на які українці масово хворіють) продають “з натяжкою”. Людей відлякує висока ціна на ці препарати, а система охорони здоров’я не побудована таким чином, щоб хоч якось відшкодовувати їх вартість. У європейських країнах 60-80% вартості відшкодовують з бюджету або зі страхових фондів. В Україні 80% вартості пацієнт оплачує зі своєї кишені. Ціни на ліки у нас регулюються, але тільки на папері. Ті кошти, які заклали у бюджет на наступний рік на реімбурсацію (понад 190 млн. гривень), “зависнуть у повітрі”, бо їх немає звідки взяти”.

“До 2012 року фармацевтичний ринок зростав, але тільки у грошовому вимірі (тобто люди не купували більше ліків, а більше за них платили). У 2012 році, коли держава втрутилася у політику ціноутворення, було реалізовано на 6% більше упаковок, — коментує “ВЗ” перший заступник голови Державної служби України з лікарських засобів Інна Демченко. — Антигіпертензивних засобів, вартістю до 5 гривень, реалізували на 70% упаковок більше, ніж торік, вартістю до 10 гривень — на 60% більше, дорожчих — на 30%. Чим більшу суму відшкодовувала пацієнтам держава, тим активніше продавалися ліки. Загалом було продано на 25-27% більше упаковок. Люди нарешті почали лікуватися! Гадаю, через рік побачимо зовсім іншу медичну статистику”.

“Продажі активізувалися лише у сегменті вітчизняних лікарських засобів. І то вітчизняна фармпродукція домінує у натуральному вираженні, тобто в упаковах, однак поступається у грошовому, — визнає Інна Демченко. — Більшість пацієнтів — люди старшого віку, вони більше хворіють, живуть на саму пенсію. Зрозуміло, що дорогі імпортні лікарські засоби їм не по кишені, тому надають перевагу вітчизняним аналогам. Імпортний препарат може бути дорожчим за вітчизняний у п’ять разів, хоча виготовлені вони фактично з однієї субстанції. Купуючи імпортні ліки, переплачуємо не за кращий лікувальний ефект, а фінансуємо бренд або торгову марку”.

“Співвідношення приблизно таке: 40% — це ліки вітчизняного виробництва, 60% — імпорт (за офіційними даними, вітчизняних — третина. — Авт.). Лікар швидше порекомендує своєму пацієнту імпортний препарат, ніж вітчизняний. Та й люди, що купують ліки без рецепта, обирають імпортні. Кажуть, діє краще (бо порівнювали з дешевшим аналогом). Якщо назва препарату часто згадувалася на ТБ, не перший рік існує на ринку, йому більше довірятимуть пацієнти. Навіть підвищення цін на імпортні ліки не змусить людей купувати вітчизняну продукцію (хіба що їм почнуть систематично затримувати зарплати і пенсії). Людина швидше буде приймати імпортні пігулки “через раз”, ніж вітчизняні — за схемою. Тому українці ще довго не будуть доліковуватися”, — такої думки завіду­юча однією з аптек Надія Зотова.

З 1 січня в Україні набула чинності постанова Кабміну, згідно з якою на територію країни можуть ввозити тільки ті препарати, які мають підтверджений Державною службою з лікарських засобів сертифікат якості GMP (Good Manufacturing Practice). 1,3 тис. найменувань препаратів не пройшли сертифікації. Зараз ведуться переговори з французькими, італійськими та індійськими виробниками, які мають заповнити звільнену нішу...