«Христос народився!» – «Славімо Його!»

7 січня — одне із найбільших свят християн — Різдво Христове. Більшість вірян на всіх континентах, тобто ті, які живуть за Григоріанським та т. зв. Неоюліанським церковно-літургійними календарями, Різдво вже відсвяткували 25 грудня. А от ті з них, які дотримуються «старого» Юліанського календаря, святкують 7 січня. Святкує Різдво Христове цього дня переважна більшість християн в Україні.

Історики вважають, що християни запози­чили Різдво з язичеських культів. Відомо, що послідовники стародавніх релігій відзначали народження богів. Ці свята припадали на дні зи­мового сонцестояння — кінець грудня або поча­ток січня.

Християнська церква поступово витіснила давні свята. Втім, церковна традиція зберегла чимало того, що було притаманне саме язични­цтву.

Так, у християн залишився стародавній зви­чай поминання предків, хоча і з дещо пере- осмисленою символікою.

Водночас обрядовість зазнала змін — від ма­гічних ритуалів люди перейшли до молитов, у яких зазвичай просили про добрий урожай на­ступного року.

У народі кажуть, що «на Різдво і сонце грає». Також з Різдвом пов’язують багато прикмет. На­приклад, якщо іній на деревах у перші три дні Різдва — це до врожаю хліба; якщо сніги глибокі — будуть гарні трави та хліб; якщо в цей день те­пло — весна буде холодною, вночі багато зірок — буде багато ягід.

Символом вічного світу, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена при­крашена ялинка. Верх її увінчаний прекрасною зіркою — у пам’ять про Вифлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до Христа. Гілки прикра­шені різнобарвними кулями, золотою мішурою, фігурками ангелів, пастухів з маленькими ба­ранчиками, розсвічені свічками та ліхтариками, начебто нагадуючи про вогні багаття й ліхтарів, що світили для вифлеємських пастирів у святу ніч. І через дві тисячі років різдвяні вогні світять майже в кожному домі.

У давнину до Різдва підлогу в сільських ха­тах покривали свіжим сіном, а стіл — соломою, на яку потім стелили скатертину і ставили час­тування. Усе це нагадувало, що Спаситель наро­дився не в царських покоях, а в овечому хліві, і був покладений у ясла на солому.

Звечора ходили христослави (колядники) з «вифлеємською зіркою». На палиці закріплюва­ли велику зірку із золоченого паперу, прикраша­ли її ліхтариком, паперовими гірляндами, іноді іконою Різдва, Спасителя чи Божої Матері, потім з цією зіркою, співаючи різдвяні гімни, обходили навколишні будинки — колядували.

Вранці 7 січня українці вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують «Сла­вімо Його!». У цей день люди зазвичай відві- дують церкву, а також ходять у гості до родичів і друзів. У перший день Різдва закінчується піст, тож українці сідають за вже по-справжньому святковий стіл та колядують.

Окіст у цитрусовому маринаді

З апельсина, лимона і лай­ма терткою зняти цедру. Дода­ти сухий часник і олію, перемі­шати до пастоподібного стану. М’ясо посолити. Змастити ци­трусовою пастою з усіх боків. Загорнути у фольгу, виклас­ти на деко і запікати у розі­грітій до 190 °C духовці близь­ко 30 хв. Тоді зняти фольгу і запікати до готовності, ще близько 15−20 хв. Проколо­ти шматок у найтовстішій час­тині — сік має бути прозорим. Готовий окіст залиши­ти на столі на 10−15 хв, тоді нарізати і подавати. Це м’ясо можна подавати й холодним.

Індичка, запечена з яблуками

1 індичка на 4,4 кг, 45 г солі, 30 г спецій (коріандр, чорний перець, приправи для стейків, паприка (можна копчену), 1 пучок трав (шав­лія, чебрець, розмарин), 40 мл олії, 3 солодкі або кисло- солодкі соковиті яблука.

Індичку помити і обсушити.

У піалі змішати сіль і спеції (відміряти за допомогою ку­лінарної ваги або мірних ло­жок). Влити олію і все перемі­шати.

З усіх боків і зсереди­ни змастити птицю марина­дом (у формі, великій мис­ці, каструлі). Накривши форму плівкою, поставити ін­дичку в холодильник на ніч. Індичку щільно нафарширува­ти нарізаними яблуками, за­фіксувати ніжки і викласти у форму трави. Накрити форму фольгою, зробити 10−12 не­великих проколів і поставити в розігріту до 180 °C духовку на 140 хв. Потім запікати ще 40 хв без фольги, стежити, щоб не підгоріла. Готовність пере­вірити шпажкою — проколоти у грудці і в стегні. Має витіка­ти прозорий жир без домішок крові. Перекласти птицю на тарілку і подавати.

Сирник на горіховому бісквіті

Для сирної маси: 1 кг сиру, 5 яєць, 1 ванільний пу­динг (з цукром), 2 ст. лож­ки картопляного крохмалю, 2 ч. ложки ванільного цукру, 1 склянка цукру.

Для крему: 400 мл густої сметани 20%, 300 г вершко­вого масла, 5 ст. ложок цу­крової пудри, 2 ч. ложки цу­кру з ваніллю.

Для помадки: 100 г мо­лочного шоколаду, 100 г гір­кого шоколаду, 2−3 ст. лож­ки збитих вершків.

Коржі. Жовтки відокреми­ти від білків, розтерти з цукром на пухку масу. Потрохи додати вершкове масло. Горіхи зміша­ти з борошном та розпушува­чем і додати до жовткової маси. В кінці акуратно додати стій­ку піну з білків, збитих з дрібкою солі. Форму (20×25 см) змасти­ти маслом і присипати манкою. Перелити в неї тісто і випіка­ти у розігрітій до 180 °C духовці, близько 35 хв. Вийняти, остуди­ти і розрізати впоперек надвоє.

Сирна маса. Яйця розтер­ти з цукром, збити. Додати тричі протертий крізь сито сир, пудинг-порошок і крохмаль. Форму викласти папером для випічки і вилити масу. Постави­ти в розігріту до 170 °C духовку на 60 хв. Добре охолодити.

Крем. Масло збити з цу­кром. Потрохи додати сметану і злегка перемішати. Масу роз­ділити навпіл.

Помадка. Шоколад розто­пити на водяній бані з вершка­ми на гладку масу.

Склад: корж-крем-сирник- крем-корж. Зверху полити по­мадкою і посипати подрібне­ними горіхами. Поставити у холодильник на ніч.