Передплата 2025 ВЗ

До Першого Причастя — під вишитими рушниками

Наче ангелики у білосніжному одязі, третьокласники 48-ї школи прийшли у храм Святого Андрія на Таїнство, що духовно збагачує дітей

Фото автора
Фото автора

Величним став день суботи 3 травня для дітей Львівської середньої школи № 48. У храмі святого Андрія на Службі Божій відбулася урочистість Першого Причастя. Перший раз третьокласники до свого серця прийняли Ісуса. А перед цим вони протягом навчального року старанно готувалися до цієї важливої у житті події. Бо Перше Причастя — Таїнство, що духовно збагачує і зміцнює дитину.

Вчителька з катехизму пані Мар’яна навчала дітей правд віри, готувала до першої сповіді та урочистого Святого Причастя. Та найголовнішим у цих уроках були розмови про добро і зло, добрі і погані вчинки, любов до ближнього і молитва.

Підготовка до такої урочистої події - це ще й велика відповідальність батьків, які мають подбати про святковий одяг, свічки, для дівчаток віночки на голову. Але і тут відповідальність на себе взяла пані Мар’яна. Насамперед, організувала Перше Причастя у церкві святого Андрія — унікальній пам’ятці в історії Львова, де відчувається дух Середньовіччя (будівництво монастиря Бернардинів розпочалося наприкінці XV століття). Лише увійти і помолитися в одному з найдавніших храмів міста Лева — відповідально й урочисто.

Ще однією проблемою для батьків є купівля святкового одягу до Першого Причастя. Пані Мар’яна взяла на себе відповідальність і у цьому моменті. Щоб дівчатка не виглядали, як наречені до шлюбу, батькам запропонували взяти на прокат у церкві святого Андрія однакові сукні, а хлопчикам — однакові сорочки. Діти, справді, були схожі на ангеликів — усі в білосніжному одязі.

І ось цей урочистий день настав. Діти з батьками, бабусями-дідусями, хрещеними та класним керівником Людмилою Петрівною Мельник, яка за три роки стала діткам шкільною мамою, зібралися на площі перед входом у храм. Заходили у церкву під вишитими рушниками, які над їхніми головами — як оберіг — тримали батьки.

Під час Служби Божої і Причастя діти не хвилювалися, бо пані Мар’яна опікувалася кожним кроком, кожним жестом дітей. Хвилювалися батьки, розчулилися бабусі з дідусями. І свідченням цього — сльози щастя, привітання і щирі обійми…