Угода про копалини покладе край «дерибану» держави

Перша - коли щось закуповується за державний кошт, при цьому створюється фірма-прокладка, яка закуповує товар недорого, згодом продає державі значно дорожче. Різниця осідає у кишені приватної фірмі-прокладки.

Другий тип оборудок - коли державне підприємство хоче щось продати. Тоді також створюється фірма-прокладка, яка купує у державного підприємства недорого, а потім продає дорого кінцевому покупцю. Знову ж таки різниця, тобто прибуток, залишається у фірмі-прокладці. Так свого часу продавав газ колишній одіозний народний депутат України Олександр Онищенко, який зараз перебуває у міжнародному розшуку (в Україні йому заочно винесли вирок - 15 років). Він купував газ в державної компанії “Укргазвидобування” по 2600 гривень, а продавав українським промисловцям по 7000 тисяч.

НАБУ вважає, що у такий спосіб державне підприємство «Укргазвидобування” втратило щонайменше 3 мільярди гривень!

Третій тип оборудок - коли з державного бюджету вилучаються кошти за нібито надані послуги, яких насправді не було. Для цього треба вигадати якусь нісенітницю, яка б пояснювала, що в уряду немає іншого виходу, ніж піддатися на шантаж продавця товару. Так, зокрема, держава платила за транспортування донецького та ростовського (російського) вугілля ніби воно було привезено за 1500 кілометрів з Амстердама, або за 14000 км з Південної Африки. За даними НАБУ державному бюджету в такий спосіб було завдано шкоди на 700 мільйонів доларів. І тоді, у 2016-2019 роках, і зараз, під час війни, було доведено, що без цього вугілля з росії та окупованих територій генерація електроенергії в Україні залишається задовільною. І Онищенко, і організатори схеми “Роттердам+”, так чи інакше були пов'язані з росією та її бажанням завдати максимальної шкоди українському бюджету, щоби розвалювати українську державу зсередини.

Через такі схеми і спустошували український державний бюджет. Ось і зараз наближаються платежі за облігаціями українського уряду (наприкінці травня). Україна балансує на межі дефолту, бо не має чим відплачувати відсотки за кредитами.

Підписана зі США угода про спільне використання корисних копалин України не дає змоги розкрадати бюджетні кошти через такі схеми. Оскільки шантажувати створений фонд нестачею вугілля, або чогось іншого, не вийде.

В угоді про корисні копалини і нафта, і газ позначені як сфера інтересу сторін. Це вкрай важливо, бо основні поклади нафти та газу України знаходяться в окупованому Криму.

Розмови щодо визнання Криму російським, щоб видобувати корисні копалини на багато трильйонів доларів, слід відкинути як суміш російської пропаганди і витівок Нью-йоркського забудовника Віткоффа разом з його російськими бізнес-партнерами.

Ані уряд України, ані уряд США не мають повноважень навіть розглядати таке питання. Законодавчі рішення обох країн, які контролюються парламентами, а не урядами, напряму забороняють такі дії. Це стосується і міжнародного права.

Ця війна має залишити позаду період первинного накопичення капіталу в Україні і пов'язані з ним “гримаси капіталізму”, які ледь не призвели до загибелі української державності.

У повоєнній Україні розкраданню коштів на державному рівні має бути покладено край. Тому слідкуйте не за словами народних депутатів, а за їхніми руками.

Той хто голосуватиме проти ратифікації угоди про корисні копалини - голосуватиме за збереження впливу олігархату на уряд і подальше розкрадання бюджетних коштів.