Світ стоїть перед вибором: демократія чи ультраправий ізоляціонізм
Світ вступає у вирішальну фазу великого політичного протистояння — між ліберальними демократами і ультраправими консерваторами. І якщо в Канаді та Австралії перемоги демократів стали очевидною відповіддю на тривожні сигнали з Америки, заяви Венса, політику Трампа, то Європа живе в іншій реальності
У Румунії на президентських виборах у першому турі переміг ультраправий кандидат Джордже Сімеон, який відкрито підтримує росію, ставить під сумнів територіальну цілісність України і претендує на деякі українські землі, називаючи їх «румунськими». Це тривожний сигнал не лише для нас, а й для всього демократичного світу. Тим більше, що схожі тенденції ми бачили і у Франції, і в Італії, і в інших країнах ЄС.
Попереду — другий тур виборів у Румунії, а вже 18 травня — вибори в Польщі, де знову центристські сили змагатимуться з правими та ультраправими. Варто розуміти: попри більшість у парламенті, яка не підтримує радикалів, саме ультраправий кандидат сьогодні має шанс очолити Румунську державу.
Чому це має значення для України?
Бо росія системно підтримує ультраправих у всіх країнах Європи. Їхня мета — розвал Європейського Союзу. Адже лише об’єднана Європа здатна протистояти агресії. Поодинці — жодна країна ЄС не витримає тиску кремля. А ультраправі — зручні союзники для москви: антиєвропейські, антиукраїнські, ізоляціоністські.
Це не новина. Ще польський політик Роман Дмовський, який бачив найбільшу загрозу для Польщі в конфедерації з українцями, обрав проросійську позицію і посварився з Пілсудським. Останній обстоював у той час ідеї союзу народів Першої Речі Посполитої.
Україна має бути на боці демократії. Нам потрібна сильна, єдина Європа. І тому кожна перемога ультраправих — це поразка для нас. Ми повинні залишатися прикладом демократії, надійним союзником для тих політичних сил, які підтримують єдність Європи, виступають за нашу незалежність і не бачать союзника в путіні.
Маємо сподіватися, що у другому турі румунських виборів переможе той, хто не ставить під сумнів українські кордони. Інакше — Європу у майбутньому може чекати розкол, а Україну — небезпека.