Убивці собак священник публічно склав «велику шану»
Йдеться про о. Віталія Барабаша із Золочівщини, який 13 років тому теж відзначився одіозним вчинком — у Великодню п’ятницю… поцупив із церкви плащаницю
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/531919/sveshchennyk-2.jpeg)
Ця історія трапилася ще під час Великоднього посту, на початку квітня, але так зачепила за живе сотні людей, що її обговорюють досі. Дивуються, обурюються, вимагають покарання. І не можуть повірити, що на цінності, прописані у Святому письмі, зазіхнув своєю сумнівною поведінкою душпастир. У проповідях, численних інтерв'ю з його уст постійно звучать нагадування про заповіді Божі, про любов до ближнього… Але на практиці ці слова розминаються з діями. І цим завдають величезного удару по авторитету Церкви.
У селі Хильчицях Золочівського району 67-річний підприємець, орендар ставків Роман Курилко, з мисливської рушниці біля свого подвір'я застрелив чужого собаку. Той начебто поводився вкрай агресивно, через загорожу кидався на його курей. Мимовільним свідком цього вбивства став випадковий перехожий. Висварив дядька і повідомив у поліцію про невмотивоване самоуправство. Щоб з’ясувати всі обставини справи, правоохоронці, які прибули на виклик, попросили фермера показати місце, де закопано останки тварини, — чоловік відмовився. Стражі порядку самі знайшли це поховання, а в ньому виявили два трупи собак. Схоже, розправу над ними було поставлено на конвеєр…
За цим фактом розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 299 Кримінального кодексу України (жорстоке поводження з тваринами), останки собак відправлено на експертизу. Санкція згаданої статті передбачає, що вбивство двох або більше тварин карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. Як повідомила кореспонденту «Високого Замку» речниця поліції Львівської області Світлана Добровольська, досудове слідство у цій справі триває.
Чоловік, який став очевидцем вбивства тварини, заперечив, що собака на когось кидався чи гарчав:
— Пес не був агресивним, не був скаженим, — сказав пан Олег у розмові з автором цих рядків. — Прибігав до мене, нюхав, ластився, виляв хвостом — і побіг собі далі. Дядько стріляв у нього з нарізної вогнепальної зброї…
«Найбільший злочинець важить більше, ніж усі песики світу»?
Після повідомлення про розправу над собаками Інтернет вибухнув зливою вкрай гострих коментарів на адресу фермера. У цьому потоці гніву знайшовся і той, хто убивцю тварин цілковито підтримував. Ось деякі із цих реплік (стилістику, пунктуацію і орфографію автора збережено. — І. Ф.):
«Велика шана цьому панові. Тому що життя і гідність людини найвища цінність в Україні гарантовані конституцією. Про тваринок там ні слова».
«Життя і гідність найбільшого в світі злочинця, нескінченно вартніша всіх песиків світу. НІ дегуманізації і зоодиктатурі!».
«Закон про тварин є як мінімум антиконституційним. Бо життя і гідність людини є найвищою цінністю. Подібні закони є інструментом лівацької диктатури, яка цінує тварин, збоченців і все на світі, аборт це не вбивство, а смерть пса чомусь вбивство».
Усі ці дописи, в яких явно простежується радикалізм і маніпулятивність, на власній сторінці у соцмережах розмістив… отець Віталій Барабаш, настоятель церкви Різдва святого Івана Хрестителя у селі Золочівці Золочівського району.
/wz.lviv.ua/images/articles/2025/05/%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81.jpg)
Якби служитель культу зважено підняв у медіа тему бездомних тварин, присоромив їхніх безвідповідальних господарів (як зробили це у розмові з нами староста села Почапи Володимир Купреєв і ветеринар Володимир Топишко), якби нагадав про обов’язок людей дбати про тих, кого вони приручили, це допомогло би вирішенню однієї із актуальних соціальних проблем. А войовнича риторика священника дала зовсім інший ефект.
Ось що спересердя заявила Ірина Савраз: «Якщо у церкві такі священники, то чи присутній там Бог? Я два роки себе сварю, що не можна думати про священника погано і говорити, що не всі посередники між Богом і людиною варті того, аби їх слухати. Але якби ходила в церкву, де служить ось цей священник, то перестала би там святити паску…».
Керівник громадської організації «Домівка Врятованих Тварин» Орест Залипський теж не приховує емоцій: «У суспільстві досі є ті, хто виправдовує жорстокість. Дітей виховують ось такі „священники“, які з амвону розповідають, що це — норма. Ні! Це не норма. Це — деградація. Поки псевдодуховні „служителі“ говоритимуть про гідність того, хто вбив, — замість гідності тих, хто захищає, — доти кров невинних буде литися. Просто немає слів. Але є гнів».
Інша респондентка, Віра Свідерська, вказує на некомпетентність о. Віталія Барабаша і наводить цитати із релігійного вчення:
«Буття 1:24−25: Бог створює тварин як частину Свого доброго творіння.
Псалом 104:10−11, 27−28: Бог годує і забезпечує тварин, дбає про їхні потреби.
Буття 1:26, 28: Людина отримала владу над тваринами, але це не тиранія, а відповідальне управління.
Приповісті 12:10: «Праведний дбає про життя своєї худоби, а серце безбожних — жорстоке».
Ще одна захисниця природи, Віра Зривко, зауважує: «Віталій Барабаш, вас покусали собаки в дитинстві? Чи хтось дуже образив? Ви якусь зовсім іншу Біблію читали, в якій про тваринок ні слова. Це ставить під сумнів всю вашу практику як священника».
До слова, після такої обструкції отець Барабаш заблокував власну сторінку у соцмережах, свої різкі коментарі видалив. Але їх фотокопії захисники природи зберегли і розтиражували в Інтернеті.
Щоб «провчити» сонного паламаря, потайки забрав із церкви святиню
13 років тому, у квітні 2012-го, кореспондентові «Високого Замку» випало писати про отця Віталія Барабаша з іншого приводу. І теж — скандального. Будучи настоятелем церкви у селі Княжому, він вдався до вчинку, який ніяк не сумісний із саном священника. У Великодню п’ятницю у сільській церкві чоловіки, як це заведено у нас, чергували біля виставленої у храмі плащаниці. Того пізнього вечора це випало робити 22-річному Миколі Колосовському, який у вільний час прислуговував у церкві паламарем. Саме повернувся з роботи у місті і, зморений важкою працею, заснув біля святині. Це помітив отець Віталій, який об'їжджав церкви своєї парафії. Замість розбудити «грішника», довірливо переговорити з ним, вирішив покарати хлопця. Потайки узяв плащаницю під пахву й серед ночі виніс з храму. По суті, вкрав її. Коли Микола прокинувся і не побачив реліквії, яку мав охороняти, від страху і сорому ледь не зомлів. Бігав по нічному селу, шукаючи втрачену плащаницю. Згодом він та його мати після пережитого змушені були довго поправляти підірване здоров’я…
Шоковані були і парафіяни, які наступного ранку прийшли помолитися до храму, але не побачили плащаниці. Жахлива звістка миттю облетіла село, про неї дізналися краяни за кордоном. Лише об 11-й годині священник повернув пропажу у церкву. Сказав, що своїми діями хотів провчити байдужих до церкви громадян, збудити їх «від духовного сну»…
У коментарі для «ВЗ» тодішній член Асоціації наукового вивчення релігії у Центральній і Східній Європі Андрій Юраш (нині - Надзвичайний і Повноважний посол України у Ватикані) цей неординарний вчинок о. Барабаша оцінив як «безвідповідальність священників, надуживання ними тією духовною владою, яку їм визначає Церква». «На жаль, часто людське і гріховне, самодурне, безпідставне бере гору», — зазначив пан Андрій. І додав, що не бачить жодного виправдання тому вчинкові священника.
В іншому коментарі для нашого видання владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської архієпархії УГКЦ, зазначив, що «священник своїми діями перегнув палицю».
Що сказали би на це воїни, які в окопах разом із тваринками?
Очевидно, «перегнув палицю» отець Віталій Барабаш і у справі щодо вбивства собак. Ми хотіли дізнатися, чи цього разу не шкодує він про сказане, тому попросили його висловитися. Золочівський священник був категоричним:
— Не хочу з вами говорити, бо не бачу у цьому доцільності. Остання наша розмова закінчилася дуже паскудною публікацією, в якій ви зманіпулювали громадською думкою, подали її однобоко. І тому не вважаю за доцільне щось вам говорити. Ви збрехали мені. Як мінімум з фотографією, яку ви опублікували. Зняли фотографію — вона була доброю. А ви: «Давайте іншу». Ви зробили іншу фотографію, в якій я виглядав дурнувато. І ви поставили саме ту дурнувату фотографію. Замовна була і маніпулятивна стаття… Я вас пам’ятаю, люблю і молюся за вас. Поводжуся з вами саме так, як ви того не заслуговуєте. Дякую дуже!
/wz.lviv.ua/images/articles/2025/05/%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C.jpg)
Невеличка ремарка до цих слів о. Барабаша. У згаданій статті 13-річної давності ми надали слово всім сторонам конфлікту у с. Княжому, у тому числі - тому, кого критикували. Відтак про однобокість не йдеться. А щодо «дурнуватого фото», то це — явне перебільшення. На світлині отець Барабаш виглядав цілком природно. Можете у цьому переконатися.
Ще одне. Отець Віталій буває з волонтерськими поїздками на фронті. Це добре. Але цікаво було би побачити реакцію воїнів, якби священник при них зневажливо відгукнувся про тварин…
І насамкінець. За час своєї довгої журналістської праці я мав приємність писати про багатьох священників різних конфесій, які, крім Бога, людей, люблять природу. Як-от про отця Івана зі села Київця, який врятував примерзлих до криги лебедів, про отця Петра з Пісочної, який опікувався «божими комахами», про отця Василя зі села Лапшина, який упіймав двох лисичок, які крали його курей, але не вбив їх, а відвіз у притулок для тварин. Писав про отця Андрія Афтанаса зі Щирця, який фотографує птахів. Про митрополита Олександра, який провідував оленів у звіринці. На жаль, доводиться писати і про людей у підрясниках, які проганяли лелек і аплодують убивцям собак…
Коментарі для «ВЗ»
Олексій СУХАНОВ, ведучий телепрограми «Говорить Україна»
Цей так званий священник служить не Богу, а Сатані! З ним усе зрозуміло — можна переодягнутися в рясу, але так і не наблизитися до Бога: у любові, емпатії, справедливості, свідомості щодо слабших за тебе, необхідності популяризувати цінності і просувати їх. Бо Господь — у добрі і адекватності, і точно не в тому, що верзе та особа в рясі!.. Питання до вірян: хто після такої «проповіді» піде до нього? Це і є іспит на адекватність кожного і вміння нести в собі Бога, протидіючи таким рясникам, які замість слова Бога вкладають у мізки диявольщину вищого гатунку! Не вірте тим, хто підтримує вбивства! Особливо — слабших за тебе! Тих, хто самою природою навчений відданості людині, а отримує смерть! Якщо ви справді - люди, то будете прагнути покарання вбивці і залишити того рясника в ізоляції, бо Бог про інше — Він про Добро і захист тих, хто слабший за нас!
Ось моя вам відповідь! І прошу: не треба замінювати слова, намагаючись пом’якшити мою думку! Повірте, вона і без цього занадто дипломатична! Ті два типи варті інших слів і дій!
Петро КРАЛЮК, релігієзнавець, доктор філософських наук
У Біблії йдеться про те, що рослин, тварин створено заради людей і що людина, своєю чергою, має шанувати їх, що вона є своєрідним владарем природи. Біблія орієнтує нас на позитивне ставлення до всього живого. Звичайно, священник, який настановляє людей, мав би відповідним чином ставитися до таких речей. Принаймні не виправдовувати того, хто безпідставно вбив собаку. Тут є питання до єпископа, який керує цим священником. Якщо вище керівництво не хоче коментувати таких подій, значить, закриває очі на такі речі. Священник таким чином підриває авторитет Церкви в очах вірян. Якщо такі сумнівні вчинки стають системою, люди починають відходити від Церкви або виявляти певний скептицизм. Усе це буде не на користь Церкви.
Реакція священника на вбивство собаки свідчить, що ця людина налаштована антигуманно. Це не робить їй честі.
Богдан РОЗДІЛЬСЬКИЙ, лейтенант ЗСУ, учасник бойових дій, кавалер ордена Б. Хмельницького
Якщо поліція відкрила справу, значить, побачила у діях вбивці собаки ознаки злочину…
Священник не має права вихваляти людину, яка вбила тварину. Він — особа публічна, медійна. Його вважають авторитетним, до його слів прислухаються, керуються ними. Колись отця вважали у селах старшИною. А що у цьому випадку? Після похвали золочівського священника на адресу вбивці собак люди подумають, що такі неправомірні дії - норма поведінки. Навіть діти вважатимуть, що так, як вчинив той чоловік, робити можна… Українські воїни до тварин ставляться з повагою, як до друзів, які не зрадять. І які розрадять у тяжку хвилину. Вони не раз рятували людські життя. Тварини приймали на себе ворожий удар — підривалися на розтяжках, гинули від куль і осколків, які летіли у воїнів…
А тим часом…
Коли цей матеріал було уже зверстано у газеті і відправлено до друку, редакція «Високого Замку» отримала відповідь від прессекретаря Львівської архиєпархії УГКЦ отця Михайла Квасюка на подію, про яку йдеться у нашій публікації. Перед тим у своєму інформаційному запиті ми просили повідомити:
- Чи у Львівській архиєпархії УГКЦ вважають поведінку о. Віталія Барабаша належною, такою що відповідає його сану, його покликанню?
- Як керівництво Архиєпархії відреагувало на негативний суспільний резонанс, пов’язаний із вчинком о. Барабаша?
- Чи не вважають в Архиєпархії, що висловлювання о. Барабаша завдають шкоди високому іміджу Церкви?
- У зв’язку із тим, що сталося (і тепер, і 13 років тому, в історії із винесеною плащаницею), чи було/буде щодо о. Барабаша вжито якихось виховних заходів впливу?
Відповідь, яку ми отримали від речника Львівської архиєпархії УГКЦ, подаємо із власним заголовком, який випливає зі змісту надісланого листа.
«Будь-яке насильство не може бути обґрунтованим і схваленим…»
На цей час Курія Львівської Архиєпархії є обізнана щодо інциденту у соціальній мережі Facebook, де о. Віталій Барабаш із своєї сторінки прокоментував подію вбивства собаки.
Була проведена зустріч зі священнослужителем, щоб краще зрозуміти позицію отця та ситуацію, що склалася.
Не є дивним, що вченням Церкви є наступне: будь-яке життя людини є цінним через призму вчення Ісуса Христа. Аналізуючи коментарі людей та відповіді священника, на жаль, не вдалося отцеві обґрунтувати в коментарях про гідність життя, яке є даром від Господа.
Це спричинило низку обурення через неправильне розуміння думки священника. Безперечно, що будь-яке насильство не може бути обґрунтованим і схваленим.