Жінки туляться до Зеленського, бо він для них уособлює Україну

Щоб передати весь біль цієї війни, не обов’язково зні­мати страшні рани і понівечені людські тіла. Хороший фо­тограф знімає понівечені людські душі, коли через усмішки героїв на фото бачиш біль втрати близьких людей, дому, втрати свого колишнього щасливого життя.

Жінки туляться до президента не тому, що вони його так люблять, а тому, що він для них уособлює Україну – рідну землю, яку вони втратили. І надію. Надію, що, можливо, ко­лись вони повернуться. А може, й ні.

І від цього «може, й ні», яке, з кожним роком вимушеної еміграції перетворюється у «НАПЕВНЕ, НІ!», це фото є та­ким сумним. Бо більшість українських біженців від війни не повернуться вже ніколи. Немає куди повертатися. Майже 20% території окуповано.

Для мене це фото – нагадування, що Українська держава не виконала своєї головної місії: не захистила своїх грома­дян.

Звичайно, ні Україна, ні керівництво України не є відпо­відальними за війну. Війна – це виключна відповідальність російського народу і путіна, який виконав його волю. Це не обговорюється. Виключна відповідальність на них.

Але Україна Зеленського не змогла захистити свій народ. Не мала ні плану А, ні плану Б, взагалі жодних планів захис­тити українців не було. Тільки армія на свій страх і ризик, незаконно (вдумайтеся, НЕЗАКОННО, без наказу!) розгор­нулася до оборони, і це врятувало від окупації всю країну.

Очі жінок у Чехії, повні надії і болю, мали б снитися кож­ну ніч відповідальним за безпеку українців. Мільйони лю­дей, які втратили все, мали б приходити до них щоночі і питати: а де ти був, коли нас вбивали, ґвалтували, кату­вали? Де ти був, коли мільйони людей покинули домівки? Де ти був?!

Не знаю, чи буде ця війна уроком для нащадків. Прак­тика показує, що історія нічого не вчить. Але таких зустрі­чей президента України з біженцями з України не повинно бути ніколи. Інакше ми просто не маємо права існувати як держава. Бо основна функція держави не збирати податки і платити з них зарплати чиновникам і депутатам, а захищати свій народ на своїй землі.