«Не хочу до школи!»

Тим батькам, які змушені щоранку вести дітлахів до садка чи школи, можна поспівчувати. Кожен день для них починається із затяжних переговорів, що нерідко завершуються покаранням маленького бунтівника, який навідріз відмовляється прокидатися. Право на додаткові години сну діти відвойовують як мінімум до зимових канікул, адже з кожним тижнем прокидатися стає дедалі важче — сонце починає сходити пізніше, а погода така, що й собаку надвір не виженеш...

“Моєму синочкові — 3,5 роки, — розповідає молода матуся Богдана Коваленко. — По Назарчику можна годинник звіряти — лягає спати о 22.00, прокидається о 6.30. Йде мене будити. Поки намагаюся прийти до тями, син уже робить зарядку на шведській стінці. Сліз над кашею не ллє, бо снідає у дитсадку — за компанію з іншими дітьми готовий і манку їсти, і спати в обід. Думаю, в майбутньому у нас також не виникне проблем з дисципліною”.

Юлія Грабова того року повела доньку у перший клас. “Буджу її ніжно — гладжу по спинці, цілую. Вона не пручається — зістрибує з ліжка і біжить вмиватися та чистити зубки. Снідає вівсянкою з фруктами і горіхами та з’їдає канапку, швиденько одягається і чекає, коли її відведуть до школи. А все тому, що дотримується чіткого розпорядку дня — о 22.00 лягає спати, о 7.00 — прокидається”...

Син Уляни Копцюх минулого року пішов у перший клас. Цього року, каже, буде легше, бо дитина звикла, що лягати спати і прокидатися треба в один і той же час: “Данило має бути в школі о 8.45, тому встає о 7.20 (щоб ранок не був стресовим, буджу його поцілунками). Він, звичайно, прокидатися не хоче. Кожного ранку питаю, чи дати йому ще п’ять хвилин. Данило відповідає: “Так”. Тоді тягну у його кімнату фен і сушу волосся 10 хвилин (від чого у кімнаті стає шумно, і дитині вже не до сну). Нагадую йому, що час сплив. Син неохоче встає з ліжка (якщо до 7.35 цього не зробить, “погрожую”, що будити його прийде тато. Тато не церемониться — стягує ковдру. Але до такого вдаємося рідко, бо тоді обидва ходять без настрою). Після того, як Данило вмиється і почистить зуби, спати вже не хоче. Перед вмиванням питаю, чим хотів би поснідати (пропоную на вибір пластівці, канапки, яєшню, пельмені або картоплю). Якщо обирає сніданок сам, не капризує і не спить над тарілкою. О 8.00-8.10 готові виходити з дому. Але методика зазнає краху, коли не можу встати о 7.00. Якщо просплю, тоді все у хаті догори дригом”...

“Краще будити дитину поцілунками, а не криком. Якщо переживаєте, що буде довго ніжитися у ліжку, збудіть на 10-15 хвилин швидше, — радить психолог Марія Гоянюк. — Кожна дитина потребує індивідуального підходу. Якщо ваша за темпераментом — холерик чи сангвінік (та ще й до того ж “сова”), не дозволяйте, щоб бавилася допізна. Мусить лягати спати і прокидатися в один і той же час. Організм — хитрий. Не хоче, щоб його турбували зайвий раз. Коли виробиться звичка, дитина буде прокидатися і без вашої допомоги. Якщо до жовтня-листопада сльози не припиняться, є сенс замислитися — можливо, дитина плаче не тому, що мусить вставати зранку, а тому, що у школі чи дитсадку її хтось кривдить”.

Аби процес адаптації до нового режиму дня пройшов безболісно, лікар-дієтолог Оксана Скиталінська радить звернути увагу на харчування малечі. Ідеальний сніданок для школяра — це варене яйце або паровий омлет, котлета або риба, домашній сир, каша, ягоди або овочі. Запити сніданок бажано чаєм з лимоном або молоком нормальної жирності, какао з молоком, кавовим напоєм з цикорію з молоком або свіжим соком (його слід навпіл розвести водою). У школу дитина повинна взяти бутерброд з цілозернового чи висівкового хліба з відварним м’ясом або нежирним негострим твердим сиром, запечені або парові (не смажені!) сирники чи сирну запіканку, яблука або груші, огірок або моркву. З напоїв — фруктово-ягідний компот, кисіль або зелений чай з лимоном та медом.