Передплатити Підтримати

Росія всюди стирає ідентичності підкорених народів

Росія готується до перепису населення

Фото ілюстративне з сайту riara.com

В імперії цей захід завжди проводився не стільки з метою обчислення населення, скільки задля посилення імперського впливу росіян на регіони, особливо національні республіки, задля посилення асиміляції менших народів. Кожен перепис давав викривлену картину національного складу: в Російській імперії для виявлення нових людських ресурсів, в СРСР — для формування міфічної спільноти «радянський народ», в нинішній російській імперії — для гегемонії росіян.

«На думку багатьох експертів і публіцистів, національна політика останніх років відкрито спрямована на гомогенізацію (надання однорідної структури,— Ред.) населення. Це виявляється в скороченні викладання рідних мов, тиску на етнічних активістів, наступі на автономію, на саме існування республік, а також надання російському народові статусу „державотворчого“ в останніх поправках до конституції. Етномовні активісти стали говорити про проблему падіння чисельності народів Росії, яка нерозривно пов'язана з асиміляцією і стиранням ідентичностей», — зазначає сайт «Idel.Реалії».

Тому зараз в Росії проводиться флешмоб, учасники якого виступають за викриття тих перекосів і маніпуляцій, які закладені в переписні опитувальники. Так, удмуртський активіст і дослідник Артем Малих у своєму Telegram-каналі «Уралістика» закликав читачів брати участь у переписі і обов’язково вказувати свою приналежність до корінних народів Росії в графі «національність».

«Наш заклик до всіх людей фінно-угорського походження: запишіть себе представником свого народу, не соромтеся це вказати виразно. Якщо ви маєте фінно-угорських предків тільки по одній лінії, виберіть її, щоб вказати свою національність. Якщо у вас є далекі коріння, але є і симпатія до спадщини ваших предків, проінвестуйте своїм вибором в майбутнє свого народу: запишіться вепсом, карелом, мокша або селькупом. Зробивши такий важливий крок, ви відчуєте, як знаходите колись розірваний зв'язок зі своїм народом, — говориться в Telegram-каналі «Уралістика».

Також закликають, щоб вказувати і мову своєї етнічності, навіть якщо реципієнт не володіє нею повною мірою. Це дуже важливо, адже може вплинути на рішення про фінансування підготовки підручників цієї мови.

Активіст Володимир Серебровський — автор Telegram-каналу Me & Rotten Kepken, зазначає, що володіння мовами народів Росії слід вказувати навіть людям, які не належать до відповідних національностей: «До росіян мій заклик теж відноситься — можливо, навіть в першу чергу до них; чесне слово, не соромно зізнаватися в тому, що ви здатні сказати сусідові «зечбур» або «рахмат».

Однак центральною темою нинішньої російської дискусії стали стерті ідентичності — історії людей, які зросли в умовах асиміляції, «зросійщених» під тиском держави сім'ях, однак прийшли до свого коріння в дорослому віці.

«Я вкажу татарську національність і татарську мову як мінімум тому, що мене завжди змушували соромитися цього: однокласники в школі, однолітки в дитячих таборах або пропагандисти на федеральних каналах», — написала Ольга Мисик, опозиційна активістка. Вона розповіла, що в дитинстві її мати захотіла називатись Галина, а не Гузель, оскільки жінка соромилася свого походження. Після переїзду в Москву дівчина змінила прізвище на українське — по батькові, щоб на неї «не дивилися косо». До 18 років Мисик вважала себе росіянкою та відстоювала право так називатися, але потім раптом усвідомила, що татарського в ній більше, ніж російського.

«Може, нам все-таки слід відстоювати не право називатися росіянами, а право бути собою. Мені шкода, що унікальна культура етнічних меншин вимирає, мені боляче за зникаючі мови малих народів і мені безмежно соромно за пропагандистський снобізм про Росію для росіян…», — зазначає Ольга Мисик.

А ось доля Марії Іванової: «Я народилася в Москві, потім жила в Саратові і в Баку, тепер знову в Москві. Мій тато — син азербайджанця і української єврейки, а мама — дочка саратовського чуваша і росіянки. Батько завжди вважав себе азербайджанцем, а мама чувашкою, але ці ідентичності існували тільки вдома, а в громадському просторі їх ніби не було: на публіці батько вважав за краще представлятися російським ім'ям Ігор. Мама виховувалася на чуваській мові, читала книги, виписувала журнали, але поступово під тиском суспільства стала сприймати чуваську культуру як якусь кумедну сільську родзинку. Серйозна, справжня ідентичність начебто могла бути тільки російською».

За її словами, в дитинстві вона соромилася свого походження, їй здавалося несправедливим, що вона не росіянка — не як всі. Марія стикалася з ксенофобськими жартами і вважала, що красивими можуть бути тільки дівчата слов'янської зовнішності. Відмовитися від цих упереджень і прийняти себе їй допомогли спільноти інтерсекціональних феміністок в інтернеті і друзі прогресивних поглядів.

У переписному листі Марія планує вказати дві національності: азербайджанську і чуваську. Якщо стане відомо, що друга в зведених таблицях врахована не буде, вона вибере азербайджанську, оскільки краще знайома з мовою і культурою цього народу.

Художник Михайло Щербаков, відомий під псевдонімом Vokabre, зазначає, що держава не змогла стерти єврейську ідентичність його сім'ї, але знищила мову. Якщо на Заході та в Ізраїлі культура на ідиші живе і розвивається, то в сьогоднішній Росії він практично повністю забутий. У перепису Михайло вкаже не тільки єврейську національність, а й мови — ідиш та іврит.

Тут є також інша проблема. Це замовчування антисемітизму, який широко поширений в Росії та залишається актуальним всупереч заявам чиновників. Єврейський культурний центр в Архангельську торік підпалили, ремонт оцінено в мільйон рублів. Вікна стоять розбиті досі. Грошей немає…

Відверто діляться своїми проблемами на форумах в соціальних мережах. «Я на чверть таджичка і в дитинстві навіть носила красиве прізвище прадіда-таджика. А потім мама вийшла за папу, і тепер всі удають, що ми слов'яни». «В перепису я запишуся німцем — на зло любителям називати нас фашистами». «Спотворення імен торкнулося і моєї сім'ї. Прадідуся звали Леон Францевич, а в блокадній книзі пам'яті він чомусь став „Леонідом“. Ну так, звідки в Радянському Союзі взятися Леону?». «Мій прадід був євреєм. Мій дідусь теж, але його пожаліла паспортистка, записала росіянином. Дідусь іноді представлявся не справжнім ім'ям, а Володимиром Опанасовичем. У моєї мами теж єврейське ім'я, а у мене вже зовсім немає», «Батько росіянин, мати бурятка, а я Анна Михайлівна з „російським“ прізвищем і неросійським обличчям. Вважаю себе буряткою, хоч і не розмовляю по-бурятськи, про що з кожним роком шкодую все більше. Ох, вже ця уніфікація родом з СРСР, коли з життя витіснялася національна мова…».

Читайте також: Росія мілітаризує Арктику