Передплатити Підтримати

Три іпостасі Олександра Яновича та його «Створення світу»

Підставою для написання цього есе стало моє дружнє бажання зафіксувати вербальний портрет, пранічний образ людини, несамовитий характер якої призвів до фундаментальних метаморфоз – як його самого, так і культурно-мистецького середовища столиці України

Фото з відкритих джерел

Спочатку було шість — так пи­шеться і читається перше речен­ня про створення світу в найдав­нішій Біблії, що дійшла до нас з глибин 9−10-го ст. і зберігається у сховищах Ва­тикану. Перший акт Творіння — це шість сліпучо-яскравих променів аксономе­трії, створених для гармонізації хаосу та освітлення мороку… Останнім актом, вінцем творіння стала людина по обра­зу і подобі, з вічним бажанням досягну­ти подібності до творця і в благоговійно­му трепеті відчути велич його творіння та досягнути хоча б рівня його підмайстра в нашому непростому бурхливому матері­альному світі.

Тема Створення Світу завжди хвилю­вала та приваблювала багатьох худож­ників різних поколінь та різних епох, як з прадавніх часів, так і по сьогодні. Не оми­нула вона й Олександра Яновича, відо­мого київського художника, активного подвижника сучасного українського мис­тецтва, засновника Мистецько-культур­ного центру «Білий Світ» і мецената. Та не просто не оминула, а по-справжньому глибинно розбурхала його уяву і не­стримне бажання створити… спробува­ти… бодай трохи відчути в собі всім своїм єством ту монументальну велич і потугу Творення Світу та спіймати хоча б одну іскринку Божої благодаті для власного творчого шляху в мистецтві. Чи витримає серце цю емоційну напругу? Чи тіло оси­лить цей стрім?

Одначе, загартований життєвими ви­пробуваннями та вже набутим багато­річним досвідом у мистецтві, він пірнув сторч головою в цей шалений творчий процес, щоб пройти його, осмислити власні здобутки та вийти на нові твор­чі рубежі. Отже, Янович взяв за осно­ву класичну фабулу, як відправну точку власної інтерпретації подій Творення. Ці­леспрямовано, з розмахом, митець від­творює етапи Творіння у вже властивій йому пластичній манері. Послідовно йде до цілі, торуючи власний творчий шлях. Він з пристрастю реалізовує свої мисле — форми засобами, притаманними сучас­ному актуальному мистецтву.

Процес роботи автора над творами для виставки «СТВОРЕННЯ СВІТУ» пере­ріс з одного виду в три види мистецтва і таким чином чітко поділився на три скла­дові лінії. Перша з них- живописна, в якій добре опрацьовані полотна, з широким діапазоном пластичних засобів від лег­ких лезированих поверхонь до фактур­них ритмічних мас, відтворюють свій по­тік подій, що кульмінаційно проявився в першій лінії (як приклад у композиції «Деміург»). Деміург, як відомо, у давньо­грецькій міфології та міфології народів світу означає Творець всього сущого, Всесвіту загалом.

Наступна, друга лінія, сприймаєть­ся як об’ємно-просторова, від класичної скульптури (це кілька голів-портретів, що відтворюють певний внутрішній стан лю­дини. Перша-«Погляд», як стан внутріш­нього споглядання, самозаглиблення та «Паяц» з його очікуванням непевного та трагічного плину подій) до асамбля­жу, щедро здобреного левкасом та ко­льором. Добре масштабовані абстрактні композиції з дерева вносять та завершу­ють певний дисциплінарний конструктив в об’ємну лінію, як у творчості автора, так і в експозиції самої виставки.

І нарешті третя лінія — візуальна, ві­деоряд якої створює цікавий бінарний ефект від перебування між прозорими демонстраційними екранами, на яких демонструються графічні твори автора та їх фрагменти з певною швидкістю, на­даючи екранам відповідного смислово­го навантаження та динамічної пульсації.

Усі ці три лінії, переплітаючись між со­бою, створюють повну поліфонію суго­лосся та посилюють загальне враження від піднятої митцем теми. І це багатого­лосся, відкидаючи Евклідове сприйняття світу, формує сферичну уяву всього екс­позиційного дійства та занурює глядача в космогонію творення.

До цієї наймасштабнішої (за вісім ін­тенсивних років життя в мистецтві) дев’ятої персональної виставки Олек­сандр пройшов складний шлях. Працюю­чи у непрості часи в юридичній сфері, він вирішив відкрити власну справу, оскіль­ки його невгамовний характер вимагав свободи та незалежності дій. Так Янович сформував на початку 2000-х власний успішний бізнес.

І це була його перша іпостась… Вона дозволила прорости з глибин його душі справжньому нестримному захоплен­ню мистецтвом та бажанню самому ма­лювати. Це нестримне бажання жевріло, мабуть, у нього з раннього дитинства, але, замулене виснажливою турбулент­ністю подій 90-х та початку 2000-х, про­явилося через десятиліття (перша ро­бота 2012 р.). Захоплення мистецтвом, калейдоскоп столичних подій, верніса­жі та знайомства з кращими художника­ми України привели його до втілення мрії мати власну галерею, та не про­сто галерею, а культурно-мистецький центр зі значно більшими можливостя­ми культурно-мистецького плану.

І так з’явилась його друга іпостась… Янович заснував Культурно-мистець­кий центр «Білий Світ» з прекрасною професійною командою, колектив яко­го успішно очолила мистецтвознавиця Тамара Янович (дружина Олександра Яновича). Дружний колектив цен­тру, просякнутий любов’ю до мисте­цтва, прагне внести свою вагому част­ку в розвиток та підтримку мистецького процесу в Україні. Серед багатьох їхніх напрацювань, окрім групових та пер­сональних виставок, особливо яскра­вими знахідками стали: «Перша міжна­родна трієнале малих форм графіки», «Перша всеукраїнська бієнале левка­су», «Парадний портрет» та особли­во «АРТБАТЛ», що ставить за мету розкриття та підтримку молодого по­коління українських художників та збе­реження тяглості мистецького процесу, а також представлена блискуча плеяда українських митців, які активно з ними співпрацюють.

Перші Олександрові несміливі про­би пензля, що переросли з часом у твори мистецтва і накопичились вже на добрих кілька персональних виста­вок, зобов’язали його усамітнитись у чудовій власній майстерні та актив­но і плідно працювати. Мрії про власні персональні виставки та заохочення до їх реалізації друзями та побратимами з фаху додали йому відваги до актив­ної виставкової діяльності. Так утвер­дилась його мрія! Мрія стати художни­ком і жити мистецтвом! Мрія запалити і свою яскраву зірочку на небосхилі мис­тецтва України!

І так з’явилась його третя іпостась… Наразі остання…

Життя завжди заохочує людину до творчості, до діяння, до відкриття чер­гових її можливостей та обріїв. І ми, вплітаючи в його канву своє натхнен­ня та працю, мріємо залишити як у часі та просторі, так і в нашій культу­рі свій власний невеличкий і неповтор­ний слід… Слід як пам’ять… Так діє він, Олександр Янович. Зрештою, як і ко­жен з нас.

Відкриття виставки картин Олександра Яновича відбулося у Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького (вул. Стефаника, 3) у суботу, 6 березня, о 16.00.

Борис Буряк для «ВЗ»