Передплатити Підтримати

Спиртзаводи продадуть як металобрухт?

ДП «Укрспирт», якому належить 41 спиртзавод, готують до термінової приватизації

«Зелена» влада вирішила випустити на волю «зеленого змія» — з наступного року в Україні скасовують державну монополію на виробництво спирту. Уже з 1 липня 2020 року спирт цілком офіційно зможе виробляти будь-яке підпри­ємство, яке отримає відповідну ліцензію. Тому у Мінекономрозвитку виріши­ли поквапитись з приватизацією «Укрспирту». «У нас є бачення, що потрібно провести приватизацію до 1 липня 2020 року», — заявив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висо­цький. Однак експерти переконані: такий поспіх означає, що на підприємство уже є потенційний покупець.

Наразі до ДП «Укрспирт» нале­жить 41 спиртзавод у різних регі­онах України (на Львівщині їх аж дев’ять). Окрім власне спирту, вони ви­робляють лікеро-горілчані вироби, біо­етанол і навіть хлібопекарські дріжджі. Але, попри державну монополію на ви­робництво спирту, підприємство три­валий час декларувало збитки. Більше того, частина спиртзаводів на сьогод­ні практично не функціонує. Скажімо, у 2014 році «Укрспирт» виробив майже 14 мільйонів дал спирту, але при цьо­му зазнав 532 млн гривень збитків. За останні кілька років виробництво спир­ту впало, однак підприємство в ціло­му є прибутковим. Скажімо, за минулий рік прибутки ДП становили 22 млн грн. Здавалось, «Укрспирт» нарешті отри­мав більш-менш успішний менеджмент. Та варто було Юрію Лучечку, який очо­лював підприємство з 2017 року, заяви­ти про те, що швидка приватизація шкід­лива для країни і ті спиртові заводи, які генерують прибуток (таких, за словами Лучечка, 18), треба залишити у держав­ній власності, як його відразу ж усунули з посади. Замість нього Милованов при­значив т.в.о. свого радника Сергія Блес­куна, який руками і ногами за терміно­вий розпродаж спиртзаводів.

«Спиртові заводи мають перейти у приватні руки, держава повинна пропи­сати інвесторам правила гри і контролю­вати, чи виконуються ці правила. Ефект держави — у збільшенні податкових над­ходжень. Держава не повинна займа­тися питаннями, наприклад, автома­тизації котла чи іншими покращеннями на виробництві. Вона повинна контро­лювати і збирати податки, а не варити спирт», — вважає Блескун.

Що ж до самих спиртзаводів, то, швидше за все, частину з них продадуть за ціною металобрухту чи просто як не­житлову нерухомість. Натомість заво­ди, які на сьогодні досить успішно функ­ціонують, є ласим шматком. За словами Лучечка, аби їх вигідно продати, треба вивести підприємство на ІРО, а для цьо­го потрібен час. За пів року це зробити явно не вдасться.

Коментарі для «ВЗ»
Андрій Новак, економіст

Для всього світу Україна — це держа­ва, на території якої відбуваються бойо­ві дії. І вартість усіх активів, які є у держа­ві, мінімальна. Тому виникає питання, чи взагалі у такий період варто проводити велику приватизацію? Якщо мала при­ватизація зараз може бути доцільною, аби зняти з держави зайві тягарі з бю­джету, то стосовно великої приватиза­ції, навряд чи варто зараз її проводити.

Щодо «Укрспирту», то приватизація має одну мету — збиткове державне під­приємство перетворити на прибуткове. Якщо держава не може сама цього зро­бити, краще віддати у приватні руки. Якщо державне підприємство прибут­кове, зникає сенс його приватизову­вати. Виробництво спирту збитковим бути не може, оскільки спирт — базова сировина для таких продуктивних галу­зей, як виробництво алкогольних виро­бів та медикаментів. Звичайно, завод можна зробити фіктивно збитковим че­рез різні бухгалтерські махінації. Тому щодо приватизації «Укрспирту» у мене подвійне запитання, і з точки зору часу проведення приватизації, і з точки зору її доцільності. Зважаючи на те, як нама­гаються прискорити приватизацію цьо­го підприємства, очевидно, вже є певні домовленості про те, кому воно діста­неться.

Щодо зняття монополії на виробни­цтво спирту, то з цим рішенням мож­на погодитись, адже коли з’являється конкуренція, ринок пожвавлюється. Оскільки йдеться про базову сировину щонайменше для двох галузей, то ство­рення конкурентних умов може знизити вартість базової сировини і, відповідно, привести до зниження ціни на товари, які на цій сировині виробляються.

Єгор Киян, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень

Можна однаково погано чи однако­во добре керувати як державним, так і приватним підприємством. Тому тут проблема не стільки у фінансових по­казниках, скільки у менеджменті, а та­кож у тиску зацікавлених сторін. Логі­ка — якщо у держави є щось збиткове, треба його продавати, — не завжди спрацьовує. Щодо тих підприємств, які можуть мати стратегічну цінність, тре­ба ставити питання до самого менедж­менту. Спирт — це не лише виробни­цтво горілки. Він використовується і для лікарських засобів. Якщо у майбут­ньому виникне необхідність переорієн­тації, то з приватним інвестором буде значно важче домовитись, ніж з дер­жавним підприємством. Адже держпід­приємство обстоює інтереси держа­ви, навіть інколи працюючи у збиток. А приватне буде завжди боронити при­ватні інтереси.