«В'язання — це моя йога»

Київська майстриня Катерина Мазур розповіла, що з моди не виходять шапки з дорогих натуральних матеріалів. Китайська синтетика — табу!

Катерина в’яже навіть у машині, коли стоїть у заторі. Бо навіщо даремно витрачати час!

Про майстриню рукоділля Катерину Мазур дізналася від колежанки, коли на каві хвалила її обновки — в’язану шапку з хутряним помпоном та рукавиці. Вразила тонка робота майстрині. Виявляється, Катерина зв’язала ці речі за три дні і відправила поштою. Принцип її роботи — у жодному разі не використовувати дешевих синтетичних ниток та матеріалів. В’яже із ниток з вовни мериноса та кашеміру.

34-річна киянка Кате­рина Мазур — успішна бізнес-вумен. Має на Кіпрі власний будинок на бере­зі моря, отож заробляє на орен­ді. Вчиться на юриста, виховує шестирічного сина Нікіту.

В’язанням почала захоплю­ватися сім років тому, коли піш­ла у декретну відпустку. Так, каже, було веселіше переживати найщасливіший період, коли під сер­цем носила синочка. «Перегляну­ла в Інтернеті чимало відео, щоб опанувати це ремесло. Пішла в магазин пряжі, попросила про­давців навчити зв’язати светр. Вони не мали на це часу, але вмо­вила дати майстер-клас. Свій пер­ший светр зв’язала у магазині. По­тім зв’язала для малюка красивий кашеміровий плед, — розповіла „ВЗ“ Катерина Мазур. — Для песи­ка — пуфик. Зрозуміла, що це моє і варто продовжувати справу».

«Коли в’яжу, час швидко ле­тить, — продовжує розмову Ка­терина. — Я імпульсивна людина, займаюся спортом, завжди ку­дись поспішаю. Але коли сідаю і беру до рук спиці, заспокоююся. Вмикаю музику, одягаю навуш­ники і в’яжу. Повірте, в цей мо­мент до мене не приходить жод­на погана думка. В’язання — це моя йога. Можу зв’язати будь-що з будь-якої картинки. Шапку в’яжу за сім годин, рукавиці — за п’ять годин, светр — за тиждень. Я вже як в’язальна машина (смі­ється. — Авт.)».

Катерина Мазур любить займатися справою будь-де: у маши­ні, коли стоїть у «пробці», у май­стра тату, у СПА-салоні, вдома, на пляжі… Спершу, коли в’язала в громадських місцях, ніяковіла — викликала осудливі погляди лю­дей. Мовляв, як така красива са­модостатня жінка тримає в руках спиці… «Згодом зрозуміла, що не варто звертати на це уваги. Ношу зі собою речі для рукоділля всю­ди, навіть у літаку (навчилася їх правильно перевозити)».

А це замовлення поїде аж у Францію

На перших етапах Катери­на в’язала речі для друзів, роди­чів. «Коли приходив хтось у гос­ті і сподобався мій кашеміровий светр, по очах бачила, що тре­ба його віддати подрузі, — роз­повідає майстриня. — Чимало речей подарувала. Тепер маю в Інстаграмі сторінку, де пока­зую в’язані вироби і продаю їх. Шапки продаю по 1100 гривень (для друзів, які просять зв’язати швидко). Боляче, коли бачу в ма­газині дитячу шапку за 700−800 гривень, яка на половину скла­дається із синтетичного акрилу. Не розумію, навіщо в’язати ді­тям шапки з акрилу, коли є хоро­ша добротна мериносова вовна? Шапка з мериноса і антибактері­альна, і зігріває, у ній комфорт­но. Сама перевіряю нитки, з яких в’яжу будь-який виріб. Бо нату­ральна шапка прослужить кіль­ка років».

— Які шапки зараз у моді?

— Я закохалася у в’язані шап­ки різного дизайну з помпона­ми. Вони не вийдуть з моди. Ба­чила у продажу різнокольорові хутряні помпони, тож маю чи­мало ідей, як створити креатив­ні шапки.

— Серед ваших захоплень — спорт, зокрема бокс…

— Із задоволенням відвідую тренування в залі, групові за­няття, які схожі на удари боксу — кардіонавантаження. Працюю над усіма групами м’язів. Коли в’яжу — заспокоююся, а в залі — випускаю пару.

Фото з приватного архіву Катерини Мазур