Дружина не погодилася на секс? Чоловік-тиран може сісти за ґрати

«Усі акти сексуального характеру мають бути здійснені виключно за добровільної згоди». І подружнє ліжко — не виняток

11 січня 2019 року набуває чинності закон про криміналізацію домашнього насильства. Вперше в українському законодавстві закріплюється норма, що економічне, психологічне, фізичне насильство між близькими людьми — кримінальний злочин, який карається, зокрема, позбавленням волі. За ґрати на 5−7 років можна потрапити, якщо хтось із подружжя… не дав згоди на секс.

Якщо не вникати у нові прав­ки у Кримінальному кодексі України щодо зґвалтування і сексуального насильства, то вони можуть видатися декому абсурд­ними, або ж навіть іронічно-сміш­ними… Та не варто поспішати з ви­сновками. Не секрет, що жінки у нас часто потерпають від домаш­нього насильства чоловіків-тира­нів. Стають підневільними. І до­машніх деспотів не надто хвилює, що дружина, скажімо, погано по­чувається, тому відмовляється від сексу… По суті, домашні тира­ни ґвалтують жінок. Очевидно, що українське законодавство потре­бує змін, які у цивілізованому сві­ті вже давно є нормою і працюють. То чи зможуть зміни у законодав­стві щодо домашнього насильства захистити потерпілих в Україні?

Основний ініціатор законо­проекту — нардеп Ірина Луценко. Зі слів експертів у галузі протидії домашньому насильству, Украї­на має підвищені ризики вибуху насильства у сім’ї. У нас 500 ти­сяч чоловіків і жінок, які пройшли через АТО і психологічно не ре­абілітовані. У нас 1,5 млн. пере­селенців, які змушені щодня ви­рішувати, де знайти житло, де знайти роботу, як інтегруватись у новому місті. У такій ситуації стрес часто виливається в на­сильство проти близьких.

Проблему домашнього на­сильства піднято на державний рівень лише в останні роки.

«Уже рік працює закон про протидію домашньому насиль­ству, і маємо перші результати: створюються притулки, працює система безкоштовної правової допомоги (БПД), поліцейські ви­користовують терміновий забо­ронний припис, в суди скеровано понад тисячу матеріалів, — каже Ірина Луценко. — Є системи ро­боти з кривдниками, допомоги жертвам, але не було серйозної відповідальності для кривдників. Часто домашнє насильство почи­нається з малого: психологічний тиск, приниження, образи. По­тім кривдник піднімає руку, почи­нається ескалація, а за кілька ро­ків суд розглядатиме справу про вбивство: жінка вбила чоловіка, який з неї знущався. Щоб зупи­нити ескалацію, вводимо статус кримінального злочину для до­машнього насильства. Також чіт­ко прописуємо поняття домаш­нього насильства, розширюємо коло осіб, які потрапляють під це поняття, посилюємо відповідаль­ність за сексуальне насильство. Суспільство повинно виховувати нульову толерантність до домаш­нього насильства!».

Заступник міністра соці­альної політики Наталка Фе­дорович каже, є наказ Міністер­ства соціальної політики України «Про утворення Державної уста­нови „Кол-центр“ з питань проти­дії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насиль­ству, насильству за ознакою ста­ті та насильству стосовно дітей». Такий сучасний кол-центр невдо­взі з’явиться в Україні.

«Україна стала однією з пер­ших країн Східної Європи, яка створила засади для боротьби із сімейним насильством. Кримі­нальне законодавство донедав­на не містило спеціальних норм, що передбачали б відповідаль­ність за вчинення саме домаш­нього насильства, — каже заступ­ник міністра соціальної політики. — У суспільній свідомості закріпи­лося хибне переконання, ніби до­машнє насильство не може бути злочином. Це заважало належ­ним чином захистити постраж­далих осіб і притягнути кривдни­ка до справедливого покарання. В грудні 2017 року Верховна Рада прийняла комплексний пакет за­конодавчих змін, створивши ґрунт для розбудови системи за­хисту та всебічної спеціалізова­ної підтримки постраждалих і їх­ніх дітей. Запроваджені зміни до кримінального законодавства, спрямовані на кривдника, ро­блять модель реагування завер­шеною: з одного боку — допомога постраждалій особі, а з другого — механізм юридичного впливу на кривдника».

Експерти зазначають, зміни до кримінального законодавства закріплюють оновлений підхід до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості осо­би, запроваджуючи концепцію «добровільної згоди». За слова­ми сімейного адвоката Кате­рини Власюк, Україна зробила важливий крок у сфері сімейно­го права — визнала домашнє на­сильство кримінальним злочи­ном. «З січня 2019 року люди не будуть залишатися наодинці зі своєю бідою, а матимуть реаль­ні механізми впливу на кривдни­ка, — каже адвокат. — Домашнє насильство, всі форми сексуаль­ного насильства, а також впер­ше тяжкі форми психологічно­го насильства, що потрапляють під кваліфікацію як злочину, кара­ються громадськими роботами, арештом або позбавленням волі (на строк до двох років). Усі фор­ми актів сексуального характеру мають бути здійснені виключно за добровільної згоди».

Щоправда, є такі, що не розу­міють, у якій формі має бути зго­да на секс. «Багато хто не змо­же довести факт домашнього насильства, — такими дописами рясніють соцмережі. — Це — про­галина у законодавстві. Поліція буде приймати заяви, але не буде давати їм ходу…».

Водночас юрист Марія Че­редниченко впевнена, що нові поправки допоможуть жінкам за­хиститися від принизливих дома­гань. «У нас у країні так заведено, що чоловіки можуть дозволити собі багато чого, особливо, якщо жінка від них залежить. Це стосу­ється особливо виробничих від­носин, коли працівниця залежить від начальника в матеріально­му плані. Часто жінки скаржать­ся, що їм роблять непристойні пропозиції, навіть застосовують якісь дії, але поскаржитися вона не може, оскільки за докучання у нас немає статті. У мене була клі­єнтка, до якої чіплявся директор готелю, в якому вона працюва­ла. Міг зловити у порожньому ко­ридорі й поцілувати. Або наполя­гав на тому, щоб вона з ним пішла у номер. А за незгоду позбавляв премії, принижував. Тепер мож­ливість подати на нього заяву у неї з’явиться. Думаю, будуть ви­роблені якісь підзаконні акти, які пояснять чіткіше, за що треба ка­рати».