Як я у нафті купалася

Нафталан — унікальна лікувальна нафта, яка є лише в Азербайджані

Хоч відчувається характерний запах нафти, але відчуття, коли лягаєш у таку ванну, приємні, ніби це тягучий теплий шоколад.

Красоти і принади Баку, про які я писала у попередніх публікаціях, з’явилися насамперед завдяки нафтовим грошам. В Азербайджані все тримається на нафті і газі. Споконвіку на території сучасного Азербайджану з-під землі рясно виходив газ, який змішувався з киснем і самозапалювався. Таких джерел самозапалювання було безліч. Так само ця земля з давніх-давен багата на «горючу воду», яка з-під землі виходила на поверхню, утворюючи невеликі озера. Звідси й походить назва країни, яка дослівно перекладається як «край вогнів».

«Якщо нафта — королева світу, то Баку — її трон»

Азербайджан за свою недавню історію пе­режив два потужні нафтові буми. Виявляєть­ся, саме тут було пробурено першу нафтову свердловину у світі. Ця епохальна подія ста­лася у 1846 році — більш ніж на десятиліття ра­ніше, аніж у США. На початках минулого сто­ліття понад половина усього світового обсягу видобутку нафти припадала саме на Азер­байджан. Місцеві люблять повторювати ста­ру приказку: «Якщо нафта — королева світу, то Баку — її трон».

Країна почала стрімко розвиватися. У Баку рікою потекли не лише шукачі роботи та удачі, а й інвестори. Серед найвідоміших — Альфред Нобель, який зі своїми братами започаткував тут потужний нафтовий бізнес.

Другий нафтовий бум відбувся наприкін­ці 90-х років минулого століття. Тоді світові ціни на чорне золото сягнули рекордних по­значок. Це дало можливість Азербайджану інвестувати нафтові гроші у розвиток країни, зокрема інфраструктуру. Баку за кілька років перетворилося на привабливе сучасне міс­то зі скляними хмарочосами та якісними до­рогами. Покращення життя відчули і грома­дяни: зросли зарплати, особливо у тих, хто працював у нафтогазовій галузі, а також у чиновників та працівників силових структур. Зараз середня зарплата у цих сферах сягає майже тисячі доларів, тоді як середня в краї­ні — приблизно 300 доларів, а ось мінімальна пенсія трохи менша, ніж 90 доларів. Звісно, такий стан речей не всім азербайджанцям подобається. Люди, з одного боку, визнають заслуги батька та сина Алієвих у розбудові країни, але водночас вважають, що з огля­ду на величезні природні багатства країни пересічні громадяни мали би жити набагато краще. Як приклад, згадують Арабські Емі­рати, де місцеві (локальні) араби отримують свій «відсоток» від природних багатств у ви­гляді різних пільг і високих зарплат. В Азер­байджані шалені прибутки від природних ба­гатств монополізували представники влади. Але вголос про це не говорять. Хіба пошеп­ки і на кухні…

Про те, що Азербайджан славиться видо­бутком якісної нафти, знають, мабуть, усі. А ось про унікальну нафту — нафталан, яка має цілющі властивості, — мало хто чув. Виявля­ється, нафтою можна лікуватися!

«Густа кров землі»

Саме так називають нафталан. Пер­ші згадки про чудодійну лікувальну нафту, яка не містить горючих речовин, датуються XIII століттям. Люди звернули увагу, що на­фта з певного регіону має знеболювальні та протизапальні властивості.

Місцеві розповідають легенду: «Йшов ка­раван. Караванник вирішив позбутися хво­рого верблюда і зіштовхнув його у нафто­ву калюжу. На зворотному шляху побачив здорового верблюда. Під’їхавши ближче, за певними старими прикметами впізнав у ньому свого». Аби добути цю нафту, перші свердловини викопували вручну. Згодом там з’явилося курортне місто, назване на честь лікувальної нафти.

Місто Нафталан розташоване за 350 км на захід від Баку. Має вісім тисяч населення та кількадесят пансіонатів і санаторіїв. Пер­ші оздоровниці з’явилися в 1929 році. На­фталанова нафта вважається медичним фе­номеном, окрім Азербайджану, її ніде у світі більше немає.

Ми зупинилися у розкішному п’ятизірковому Chinar Hotel Spa Naftalan. Після екс­курсії готелем нам запропонували прийня­ти нафталанову ванну. Ніхто не відмовився. Щоправда, перед цим усім виміряли тиск і зробили кардіограму серця. Наша група вия­вилась цілком здоровою і, переодягнувшись у коричневі махрові халати, пішла купатися у лікувальній нафті.

Виглядало це так. Заходимо у відповідний корпус. При вході сидить лікарка, якій тре­ба показати свою кардіограму. Переглянув­ши її, ставить свій автограф, тобто дозвіл на прийняття нафталанової ванни. З цим папір­цем пацієнт іде отримувати рушники. Потім медсестра заводить у невеличку кімнату, де є ванна, вже заповнена нафталаном, а також душова кабінка. Нафталан заливають у ванну підігрітим (приблизно 37−38°С). Хоч відчува­ється характерний запах нафти, але відчут­тя, коли лягаєш у таку ванну, приємні, ніби це тягучий теплий шоколад.

Прошу медсестру зробити мені фото на телефон. Швиденько бере телефон і ро­бить кілька фото. З її чітких рухів, розумію, що, мабуть, кожен, хто тут вперше, просить її робити фотографії. Ці «фотосесії», схоже, стали невід’ємною частиною її роботи. Ба­гато часу на мене не витрачає. Вона об­слуговує кілька таких кабінок і вже поспі­шає до інших пацієнтів. Каже, що прийде до мене через десять хвилин. За цей час ванна майже не вистигла. Медсестра по­вертається і допомагає мені вийти з ванни. Спочатку обтирає мене серветками, потім я йду в душ. Змивається нафталан пога­но. У душі довелося провести майже стіль­ки часу, скільки у ванні. Але стан шкіри від­чутно поліпшився. Власне нафталан і лікує проблемну шкіру, зокрема псоріаз та екзе­му. Крім того, поліпшує стан суглобів і опо­рно-рухового апарату. Такі ванни особливо корисні тим, хто має остеохондроз, ради­куліт. Але для того, щоб відчути цілющий ефект, треба прийняти хоча б вісім-десять таких ванн.

Редакція дякує Українському журналіст­ському фонду, а також туристичній компанії Travel Professional Group (найбільший турис­тичний оператор України з національним ка­піталом) за організацію цікавої та насиченої поїздки в Азербайджан. З питань організацій відпочинку можна звертатися тел. (044) 545−44−44, info@tpg.ua, www.tpg.ua.