Чи зійшовся на екс-міністрові Данилюку клин?

Побоювання, що відставка міністра фінансів спричинить політичну і економічну кризу, прем’єр-міністр Володимир Гройсман і вітчизняні експерти називають безпідставними


Конфліктна сцена на засіданні уряду, після якої прем’єр вирішив звільнити міністра фінансів Олександра Данилюка. Фото 112.ua

Ті, хто минулого четверга, після ухвалення у Верховній Раді закону про Вищий антикорупційний суд, тріумфував, сподіваючись, що Захід тепер без вагань за «просування реформ» виділить нам черговий транш фінансової допомоги, тішилися завчасно. Бо того дня парламент ухвалив інше рішення, яке, за прогнозом деяких фахівців, може не тільки погіршити стан справ у господарці, розкрутити інфляцію, спричинити інші похідні явища, а й завадити Україні отримати вигідну для неї позику з-за кордону.

Каменем спотикання ризикує стати ініційована прем’єром відставка міністра фінансів Олександра Данилюка, за яким у Міжнародному валютному фонді закріпився імідж «твердого прихильника реформ».

За поданням Володимира Гройсмана, головного фінансиста країни «бортанули» 254 народні депутати. Основна причина їхньої неприязні — «погано працює», за перші п’ять місяців не виконано плану надходжень до бюджету. Однак сам відставник каже, що поплатився роботою за те, що «виніс сміття з хати». Тобто з будівлі Кабміну.

Як відомо, кілька тижнів тому Олександр Данилюк, втомившись опонувати главі уряду у питаннях своєї компетенції, написав листа послам країн G7. У ньому звертав увагу на загрозу просуванню реформ в Україні. Одна з таких небезпек, на думку екс-міністра, пов’язана з тим, що прем’єр вирішив вивести з-під підпорядкування Мінфіну Державну фіскальну службу. А ще позбавив відомство Данилюка права візувати рішення уряду, які стосуються виділення бюджетних коштів. Мовляв, після цього з розподілом державних фінансів буде анархія, їх ділитимуть ледь не в ручному режимі. Натяки на повернення до вчорашнього дня дуже розлютили главу уряду. У поведінці свого міністра він угледів порушення етики державного службовця.

Після того, як Данилюка відправили у відставку, на знак солідарності з ним з роботи у Мінфіні звільнилися два його заступники — Сергій Марченко і Юрій Буца. Перший відповідав за фіскальну децентралізацію, бюджетний процес і податкову політику. Другий патронував напрям європейської інтеграції. А виконувачем обов’язків головного фінансиста стала Оксана Маркарова.

Краплею бензину, яка публічно підпалила і до того вибухонебезпечні стосунки уже колишнього міністра і його шефа, стала публічна перепалка між ними на останньому засіданні уряду. Данилюк обурився, що Гройсман кілька разів проігнорував його клопотання про призначення заступником міністра радника Яни Бугрімової. Відкрите, перед телекамерами (які тут же вимкнули) з’ясування стосунків ще більше загострило ситуацію. На репліку прем’єра про те, що у Данилюка вже є п’ять заступників, той парирував: у міністра юстиції їх аж шість! До того ж йдеться про стратегічну для держави ланку роботи зі збирання податків…

Західні посли стали на бік міністра фінансів, методи роботи якого схвалювали. Спроба поміняти правила гри їх стурбувала. Ситуацію з ухваленням закону про Антикорупційний суд і звільненням міністра фінансів колишній посол США в Україні Стівен Пайфер описав переінакшеною класичною фразою: «Один крок вперед, один крок назад». За його словами, рішення Ради звільнити міністра фінансів Данилюка «може стати новою перешкодою для виділення траншів МВФ».

Так, одначе, не думає керівник Кабміну. «Звільнення Олександра Данилюка з посади міністра фінансів жодним чином не вплине на переговорний процес з міжнародними партнерами. І на подальше проведення реформ», — запевнив Володимир Гройсман. За його словами, «не треба перебільшувати у сучасній політиці роль колишнього міністра фінансів». Гройсман переконаний, що призначення Оксани Маркарової «вплине позитивно, посилить роботу відомства».

Бравада у високих кабінетах передчасна. У дружніх до Києва міжнародних структурах перевірять, чи не обманули українські парламентарії, проголосувавши за компромісний варіант законопроекту про Вищий антикорупційний суд. Диявол, як відомо, може бути захований у деталях. Тобто у правках, які в останній перед «часом Х» момент внесли нардепи.

Відповідь, наскільки Захід повірив у справжність наших реформаторських намірів, отримаємо зовсім скоро, 14 червня, коли Європа оголосить рішення про виділення/невиділення нам чергового траншу мікрофінансової допомоги.

Коментар для «ВЗ»
Андрій Новак, економіст, політолог

Відставка міністра фінансів України має тільки внутрішньокулуарні наслідки боротьби за цю посаду різних політичних груп. Жодних наслідків для фінансової політики країни і наслідків, які зашкодили би співпраці із західними партнерами (Євросоюзом, МВФ), вона не спричинить. Бо у нас вироблена така структура управління, особливо — у Кабміні, що навіть міністри не визначають політики у тій сфері, де вони є керівниками. Вони є лише простими виконавцями політичної і економічної волі прем’єра, а той, своєю чергою, — президента.

Якщо говорити про міжнародний аспект, то той же МВФ і ЄС працюють не з окремими політиками, посадовцями, а з країною. Якщо держава відповідає критеріям і умовам співпраці, то вона відбувається. Якщо ж країна не відповідає цим критеріям, ніяке прізвище на будь-якій посаді нічого не вирішить, нічого не змінить.

Ухваливши компромісний, узгоджений варіант проекту закону про Вищий антикорупційний суд, Україна зробила важливий крок. Саме це, а не чиясь відставка, є головним чинником продовження співпраці з МВФ.

Емоційну реакцію Пайфера можна пояснити тим, що Данилюк довго був переговорником з МВФ від України. Якщо вона надалі виконуватиме взяті перед МВФ умови, нашу співпрацю з Фондом буде продовжено. Якщо цього не буде, то ніяке прізвище цю співпрацю не поновить. Навіть призначення на посаду очільника Мінфіну «дуже прозахідної людини» а-ля Наталія Яресько.

Катаклізмів у господарці країни не буде, якщо Україна і надалі виконуватиме умови, зобов’язання, які взяла на себе торік.