Рекламними банерами наркокрамниць слугують… міські мури

Як львівські «кайфо-бариги» ґаздують в Інтернеті, поки МОЗ збільшує допустиму норму зберігання наркотичних речовин

Це не мистецтво і не хуліганство. Так наркодилери передають жертвам свої послання

Не секрет, що «кайфовий бізнес» сьогодні процвітає. Йому намагаються завадити поліцейські з активістами і навіть цехові конкуренти-жмикрути. Через це на «базах» торгувати надто небезпечно. Тому «бізнесмени» створюють зручні, а головне, доступні інтернет-сервіси для брудних оборудок.

У Львові працюють легкодоступні онлайн-сайти з продажу «доз». Покупцю достатньо набрати координати магазину у будь-якому пошуковику, заповити бланк і передплатити. В анкеті торгаші пропонують вибрати для початку вид наркотиків. Згодом обрати зручний для вас район Львова, адже сервіс у такому ділі — понад усе.

І як тільки-но охочий «кайфонути» надсилає продавцям фото оплаченого чека з терміналу чи промокод — чекай точні координати найближчої «закладки» (наперед заготовленої порції наркотиків) від «гінця».

Та з сайтами часом виникають зайві клопоти (для його створення і роботи також потрібні ресурси). Здебільшого торговці працюють у відомих месенджерах (програмах для безплатного спілкування через Інтернет), зокрема Viber, WhatsUpp. Найпростіше ж «докторам» (наркоторговцям) працювати у миттєвому месенджері «Телеграм». Додаток дарує усім користувачам повний захист листування й анонімність завдяки системі надскладних шифрів. Російський геній Павло Дуров створив таку архізахищену програму, що навіть ФСБ ніяк не може «випросити» дозволу на перегляд контенту (до того ж бази даних месенджера розкидані по різних країнах світу). Тож анонімністю «бізнесмени» зовсім не переймаються.

Дехто з «дилерів» з допомогою нових технологій навіть обмежує спілкування з клієнтами (а з тим і ризик попастись). Вони користуються маркетинговим трендом «Телеграму» — чат-ботами (програмами-консультантами, які самостійно спілкуються з покупцями). Роботи, мов офіціанти, коли треба — пропонують «меню» і формують «замовлення». Урешті сповіщають власника про деталі постачання.

В інтернет-магазинах наркоторговці іноді шифрують свій товар. Синтетичний кристалізований наркотик з катинону продають під різними брендами морської чи кухонної солі. На дизайнерських етикетках «дурі» часто вказують: «Не для споживання людиною», «Сіль кухонна, прикольна» чи «Корисніша, ніж звичайна». Популярні таблетки екстезі іменують «Крупним бісером», а марихуану — «Шишками», «Шишками з парку». Психотропні ЛСД у формі поштових марок називають «картонками з картинками» тощо.

Будь-який бізнес сьогодні потребує реклами. Наркоіндустрія просто залежна від припливу «молодняку» (наркоманів-початківців). А рекламними банерами наркокрамниць слугують… міські мури. Тобто пропаганда наркотиків — під носом громадськості. Вона часто «висить» на зупинках чи стінах навчальних закладів, житлових будинків. Написи, як правило, містять набір букв латинкою або кодові слова.

Для розміщення таких оголошень «бариги» наймають «трафаретників» (молодиків, які обписують стіни фарбою з балончика). Вартість оголошення на стіні — приблизно 20−50 гривень. Підробити на «малярстві» можна без «напрягу», а попастись — важко.

Чим більша кількість «тегів» навколо одного навчального закладу — тим вищий гонорар. До речі, максимальне покарання для «художників» — адміністративний штраф (від 340 до 1360 гривень).

Онлайн-торговці беруться до свого діла з неабиякою пристрастю. Заради того, аби молоді стало цікавіше, перетворюють марудний процес пошуку «закладки» на захопливу гру з різноманітними завданнями. Тепер «трендом» серед юнацтва є психотропні дизайнерські наркотики із синтетичних замінників. Вони набагато дешевші, але потужніші (доведено, що ефект «солі для ванн» удесятеро сильніший, ніж від кокаїну). Від таких речовин можна «торчати» годинами, а то й днями. Зворотний бік такого задоволення — потенційне порушення центральної нервової системи або психоз.

Для особливих любителів вживати смертоносні суміші продавці навіть розробляють так звані конструктори щастя. Конструктор — це гра, у якій «повар» (виробник саморобних наркотиків) може легко скласти дозу самотужки вдома. Охочі «пошаманити» отримують інструкцію в Інтернеті, а поштою — складники рецепта різними посилками.

Ця розвага допомагає «хімікам» (виробникам) легко обійти закон. Без вступу у реакцію з іншими компонентами «зілля» хімічний елемент в Україні юридично не має статусу наркотичної чи психотропної речовини. Зупинити такі речі фактично нереально, бо структура суміші міняється ледь не щодня.

Однак… Скільки б не пропагували міф, що «від одного разу нічого не буде» — в Україні сьогодні офіційно приблизно півмільйона наркозалежних. За непідтвердженими ж даними незалежних експертів, їх у 3−4 рази більше. І наркоманія з кожним роком «молодіє». МВС звітує, що кожен із семи тяжких злочинів скоєно у сфері обігу наркотиків.

Щороку від «дурі» помирає близько 200 тисяч людей. І щороку на ринку з’являється новий товар, який вбиває. А дилери невпинно багатіють на крові.

Пам’ятайте, короткотривалий «кайф» не вартий людського життя.

P.S. Поза тим, МОЗ пропонує збільшити допустиму норму зберігання наркотиків (кокаїну з двадцяти міліграмів до одного грама, героїну — з п’яти до тридцяти міліграмів, марихуани — з п’яти до двадцяти п’яти грамів).