Зі «справжнього полковника» — у президенти

Такий шлях хоче пройти у найближчі 11 місяців лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко. Деякі соціологи його обнадіяли

У команду Гриценка просяться ті, хто самостійним походом на вибори не має шансів залишитися у великій політиці

Любителям гадати на політичній кавовій гущі додали роботи експерти Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Не тим, що вкотре вивели у лідери виборчих симпатій Юлію Тимошенко, а тим, що вперше з 2014 року на друге місце нового президентського забігу перемістили Анатолія Гриценка. На думку експертів, «перший непрохідний» (так колись

охрестив себе сам лідер «Громадянської позиції») дихає у спину керівникові

«Батьківщини». Більше того, у другому турі президентських виборів (якби вони відбулися у середині минулого квітня) Гриценко потіснив би одного з фаворитів двох попередніх кампаній. І не тільки її, а й усіх інших потенційних конкурентів, які взяли б участь у цих перегонах. Такі ж райдужні перспективи КМІС намалював партії Гриценка на нових виборах до парламенту.

А ось і цифри, які, попри їхню скромність, порадували Анатолія Степановича. Тимошенко нині бачать наступним президентом 6,3% опитаних виборців, Гриценка — 6,1%, Ляшка — 6%. Друга позиція у президентському рейтингу неабияк збудила інтерес до дружби зі «справжнім полковником» представників другого ешелону української політики. Вони вирішили, що з прицілом на перспективу вигідно запропонувати свою дружбу Гриценку, навіть злитися з його політичною силою. Такий процесс уже пішов.

Кілька днів тому лідер партії «Громадянська позиція» завітав у Вінницю, на батьківщину чинного президента. Там було оголошено, що у команду Гриценка разом зі своїм політпроектом кооптувався колишній нардеп від «Блоку Петра Порошенка», керманич «Альтернативи» Єгор Фірсов. Цей амбітний молодий політик пояснив, чому вирішив стати під крило старожила вітчизняного бомонду. Каже: якщо прогресивна опозиція вирушить на майбутні вибори розпорошеною, то на них знову переможе представник «старих корупційних кланів», які не можуть запропонувати країні нічого нового, не зможуть подолати корупцію, запровадити реформи. А от монолітна «третя сила» могла би стати серйозною противагою нинішній владі і колишнім «регіоналам», «страшним сном» для чинного керівництва.

Фірсов запевняє, що Україна має шанс отримати на найвищій посаді гідну людину, і такою, на думку цього політика, є Гриценко. Мовляв, він відповідає високим критеріям трьох «П» — патріотичності, професіоналізму, порядності. Є популярним у народі, упізнаваним. Як аргумент, чому треба зупинити свій вибір саме на цій фігурі, Фірсов навів те, що діти і внуки Гриценка живуть в Україні, що у нього немає бізнес-інтересів, що не виводив грошей в офшори, має успішний досвід державної роботи. А ще — серед усіх чинних вітчизняних політиків володіє найвищою підтримкою населення, має найнижчий антирейтинг. Однією з переваг Гриценка Фірсов наводить той факт, що лідер «Громадянської позиції» не піде на угоду з Петром Порошенком та його оточенням…

Сам Гриценко запевняє, коло його соратників щоразу збільшується. Що йдуть його продуктивні переговори з політичними силами Андрія Садового, Міхеїла Саакашвілі, Дмитра Добродомова, Василя Гацка, Миколи Катеринчука, Віктора Чумака тощо. Мовляв, створюється широкий фронт на

підтримку його кандидатури.

В аналітиків інший погляд на президентське майбутнє Гриценка. Більшість експертів схиляються до того, що роздані йому аванси — явно завищені, є нічим іншим, як хитрою політтехнологією.

Коментар для «ВЗ»
Євген Магда, політолог

За моїми спостереженнями, інтенсивність соціологічних досліджень в Україні останнім часом дуже висока, вища, ніж зазвичай. Показово, що кожен із найбільш успішних кандидатів у президенти не набирає навіть 10%. Тобто їхня популярність «розмазана тонким шаром». Виборці, значною мірою, не знають, чого хочуть. Це призведе до того, що майбутню президентську кампанію за півроку до виборів буде в основному побудовано на використанні телевізора. Зараз потенційні кандидати більше мобілізовують свої організаційні і фінансові ресурси, ніж ведуть змістовну боротьбу, «боротьбу смислів».

Мене бентежить ситуація, за якої анонімний клієнт може замовити у соціологів опитування, в якому сам визначає, кого вписати у цей список — і на основі цього робити далекосяжні висновки. Вдаватися до них не варто. Часу до виборчої кампанії ще дуже багато. Я далекий від того, щоб нав’язувати комусь якісь політичні переконання. Але думаю, що мільйонам українців протягом найближчих півтора року двічі, на президентських і парламентських виборах, знадобиться вміння голосувати не на емоціях, а на основі раціонального розрахунку.

Анатолій Гриценко — досвідчений політик. Але є питання до того, чи він є очікуваним кандидатом. Не розумію, на чому базується його порівняно високий рейтинг. На основі обіцянок «я зробив би, якби…»?

Тоді це свідчить про високий ступінь інфантильності нашого суспільства. Що воно готове проголосувати за будь-кого, хто солодко обіцяє. Але таких буде багато, не один Гриценко. До того ж на всеукраїнському рівні я не спостерігаю активності партії «Громадянська позиція», зокрема на виборах в об’єднані територіальні громади. Гриценко не має фракції у Верховній Раді, що теж важливо для кандидата на посаду глави держави.

«Феномен Гриценка»? Людина, яка себе позиціонує як «справжній полковник», під час президентської кампанії обов’язково наразиться на питання: а що вона зробила під час російської військової агресії як професійний військовий? Якщо у Гриценка нема відповіді, йому буде складно у боротьбі за посаду керівника держави.