Повзуча «роздекомунізація»

Натхненні безкарністю по-одеськи, реаніматори «червоних» вулиць активізувалися по всій Україні.

Чи чули ви хоча б про одну гучну справу із тюремним вироком проти мерів, депутатів, чиновників за порушення законів про декомунізацію? Жодної! Зате хроніки повернення законно перейменованим вулицям «червоних» назв, відновлення «дорогих як пам’ять» стел і табличок з радянською символікою ледь не щомісяця поповнюються. Причому їхня географія не обмежується лише «ностальгійними» півднем і сходом. Список, де вже засвітилися Київ, Полтавська область, і далі розширюватиметься, якщо ганебні справи «роздекомунізаторів» закінчуватимуться або нічим, або у кращому випадку — лише судовою ухвалою про незаконність рішення чергової місцевої ради, без притягнення до відповідальності винуватців.

«Вуличний переворот» в Одесі, який «ватники» на чолі з мером-екс-регіоналом Трухановим взялися організовувати одразу ж після появи розпорядження тодішнього голови ОДА Михайла Саакашвілі про перейменування вулиць відповідно до декомунізаційного закону, був прощупуванням ґрунту. Спершу каламутили воду, організовуючи  так звані громадські слухання, на які строєм водили «бабушек-дєдушек», обурених посяганням на «совєтскіє святині». З рук зійшло, тож ризикнули через міськраду операцію завершити. Щоб заздалегідь не нариватися на неприємності, проект рішення про повернення декомунізованим вулицям попередніх назв внесли у порядок денний засідання міськради без засвітки - з голосу. А після ухвалення стараннями «ватної» більшості (крім «труханівців», дружно «опоблоківці» і «ківаловці» постаралися) текст документа навіть не оприлюднили на радівському сайті.  

У прокуратурі відреагували лише після того, як «подвиг» одеських депутатів набув скандального розголосу. Порушили кримінальне провадження за фактом  і на тому заспокоїлися. Стаття «Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів» є, строк є (від п’яти років обмеження волі до п’яти-десяти років за ґратами), покараних за «переворот» в Одесі — немає. За позовом громадських активістів суд лише визнав недійсним рішення міськради про повернення вулицям «червоних» назв.

А далі пішло — як по накатаній. У травні «подвиг» (як розтиражували одеську ганьбу «раша»-ЗМІ) повторили депутати Баштанської міськради на Миколаївщині. І хтозна, чи не почали б повертати на будинки декомунізовані таблички (під носом у прокуратури та СБУ), якби не відповідна реакція Українського інституту національної пам’яті. Скандальне рішення міськради скасували через суд, а ті, хто його ухвалював, відбулися легким переляком. Знову обійшлося колективною безвідповідальністю.

У червні «реваншисти» взялися за столицю, де рішенням Київради проспект Ватутіна було перейменовано на честь Романа Шухевича. Поки частина «ригівського» десанту розводила пропаганду про ігнорування думки киян і неприпустимість вшанування «фашистських поплічників», інша відпрацьовувала щедрі гонорари у ролі адвокатів. Серед ходоків до суду (через рішення Київради) «намалювалася» громадська організація, яку очолює сімейний підряд Бережних — екс-«регіоналка» та її матір.   

Не обійшлося без повзучої зарази й у Дніпрі. Тут під прикриттям «народного гніву» обурених жителів взялися реанімувати через суд проспект Калініна. Дії реваншистів — як подвійний плювок: не лише на закон про декомунізацію, а й на пам’ять про події Євромайдану і тих, хто віддав життя на барикадах гідності. Прізвище Героя Небесної сотні Сергія Нігояна дніпровським «протестантам», бачите, очі муляє. Їм Калініна назад подавай! Ну і що, що  «всесоюзний хтивий козел» (як називав Калініна Сталін).

У Горішніх Плавнях на Полтавщині депутати міськради рік вичікували, коли і собі свиню закону про декомунізацію підкласти. Спершу тишком-нишком подбали про реставрацію стели зі «совковою» назвою міста (на відновлення зниклих літер у написі «Комсомольськ» виділили вісім тисяч гривень). А потім  потрудилися, аби відновлена «табличка» знову з’явилася на в’їзді до «декомунізованого» міста. Хто за це відповість? Знову «колективний ніхто»?!     

Коментар для «ВЗ»

Андрій ЮСОВ, політичний експерт

Скандальне рішення Одеської міськради було не разовою акцією, а частиною масштабнішого сценарію, розрахованого на широку географію. У такий спосіб містам зі старими регіональними елітами при владі (на півдні і сході регіональні еліти мало де змінилися) демонстрували, що можна відкрито виступати проти центральної влади, проти української державності, і за це нічого не буде. Головна проблема полягає не у конкретних прізвищах. З такими діячами, як, наприклад, мер Труханов, все давно зрозуміло. Питання не до нього — питання до центральної влади, яка легітимізувала і залишила труханових при владі після Революції гідності. «Старорежимніки», які проповідують «русскій мір»,  пересиділи події після Майдану, а сьогодні знову піднімають голови, закликаючи до антиукраїнської діяльності. Держава Україна має давати рішучу відсіч таким діям.

А тим часом...

Рішення депутатів Мукачівської міської ради про перейменування вулиць Степана Бандери і Романа Шухевича («неугодних» назв вирішили позбутися, прикриваючись іменами Блаженнійшого Любомира Гузара і митрополита Андрея Шептицького) наразилося на судовий позов, ініційований очільником Закарпатської облдержадміністрації Геннадієм Москалем. «Розпорядження голови ОДА (за яким торік декомунізовані вулиці Галана і Туряниці були перейменовані на Бандери і Шухевича. - «ВЗ») обов’язкове до виконання по всій території області і може бути скасоване тільки президентом або Окружним адміністративним судом. Тому перейменування вулиць у рамках декомунізації залишається в силі. В Мукачеві й далі офіційно є вулиці Героїв України Романа Шухевича й Степана Бандери, які внесені в Єдині інформаційні системи України. А тій цинічній зневазі, яку Мукачівська мерія постійно демонструє щодо національних героїв, котрі поклали життя за Україну, дадуть оцінку і прості громадяни, і суд», - заявив Геннадій Москаль.