Одягли на голови балаклави і годину били…

Представники «Правого сектору», кажуть волонтери, вчинили над ними самосуд

В Ужгороді представники «Правого сектору» Закарпаття жорстоко побили чотирьох волонтерів — двох хлопців і двох дівчат. Потерпілі розповідають, що їх відгамселили через те, що насмілилися зробити хлопцям зауваження щодо їхньої поведінки. Натомість «правосекторівці» кажуть, що... відбивали напад на їхню штаб-квартиру. Як було насправді, спробував з’ясувати кореспондент «ВЗ».

За словами волонтерів, усе розпочалося в центрі Ужгорода, на вулиці Фединця. Там троє міліціонерів патрульно-постової служби підійшли до чоловіка та попросили показати документи. Документів у чоловіка не було, зате були друзі у «ПС», яким той відразу передзвонив. Уже за кілька хвилин правоохоронців обступило з двадцять бійців «ПС», котрі приїхали кількома автомобілями. Невідомо, чим би закінчилася ця ситуація для правоохоронців, якби у неї не втрутився волонтер Павло Павлов, котрий проїжджав повз натовп. Чоловік вийшов з машини та спробував розібратися, в чому річ. Почув на свою адресу та у бік міліціонерів хвилю нецензурних висловів. Коли ж на місце інциденту приїхав товариш Павла, Віталій Ковач, один із «бійців» крикнув: «Знімаємось». Всі сіли в машини і поїхали.

«Через декілька днів ми мали везти хлопцям у Дебальцеве допомогу. Отож зустрілись, щоб обговорити деталі поїздки, — розповіла ужгородська волонтерка Тетяна Дюрдь. — Нас було четверо: мої колеги-волонтери Павло Павлов та Віктор Ковач, а також моя подруга (попросила не називати її ім’я). Павло розповів про вуличний інцидент, який його дуже непокоїв. Згадав, що серед хлопців із “Правого сектору” бачив земляків із його рідної Великоберезнянщини, отож вирішив запитати у них про причини такої зухвалої поведінки.

«Ми поїхали до «правосеків», — розповідає Тетяна. — Вони мешкають у приватному будинку на вулиці Криничній, на якому висить великий банер «Правого сектору». Була опівніч, та ми бачили, що в будинку горить світло і ходить багато людей. З подругою вирішили удвох підійти до воріт, подзвонити і взяти коментар, оскільки у мене є посвідчення журналіста і я маю на це право. На наш дзвінок з будинку вийшли троє хлопців у камуфляжі, а за ними ще один із автоматом Калашникова. Коли ми запитали про інцидент, їх це дуже обурило, і на нас вилили потік нецензурної лексики. Почувши, що хлопці неприпустимо розмовляють з дівчатами, підійшов Павло і запитав, чому лиють бруд на волонтерів, які їздять на передову. У хлопців ніби дах зірвало…».

«Почалися крики: «Да я в Пісках воював, да я там був, бла-бла-бла, — продовжує волонтерка. — Павло побачив позаду цих «бійців» людей з автоматами Калашникова, які цілилися у нас. Він зробив три попереджувальні постріли в землю зі свого пневматичного пістолета, який у нього офіційно зареєстрований, і ми побігли до автомобіля. Я повернулася на дикий крик моєї подруги і побачила, що четверо «бійців» повалили її на сніг та били ногами. Вибігли ще п’ятеро хлопців у камуфляжі та почали бити Вітю, який вступився за мою подругу. Пролунали кілька черг з автомата. Коли мою подругу та Вітю силоміць почали тягнути до будинку, за Павлом побігли п’ятеро хлопців у камуфляжі. Він викинув свій пістолет, аби не було провокацій. Підбігши, ці п’ятеро намагались повалити Павла на землю, та не вдавалося. Тоді покликали на підмогу. Прибігли ще семеро. Павла таки повалили на сніг і почали жорстоко бити. Я побачила купу крові на снігу, закривавлене обличчя Павла та почала кричати на всю вулицю. Завдяки моєму крику сусіди викликали міліцію…».

«Правосекторівці», — продовжила розповідь Тетяна, — потягнули Павла до будинку. Помітили мене. Відібрали телефон і за волосся теж потягнули до будинку. У приміщенні побачила, що на землі лежав Вітя Ковач, його били. Поруч лежала моя подруга. В дверях почали жорстоко бити Павла. У подруги почався напад. У мене також почалася істерика. Мене посадили за стіл і змушували одягти балаклаву...».

Близько години Павло і Вітя лежали на підлозі в крові, майже без свідомості, в наручниках. Приблизно через півтори години нарешті приїхала міліція. На очах правоохоронців «бійці» вивели Павла та Віктора в наручниках з балаклавами на головах надвір і поставили на коліна. «Речник закарпатського «ПС» Володимир Гласнер почав фотографувати побиті обличчя хлопців. При цьому сміявся, казав, що ми сепаратисти. Міліціонерам «бійці» розповідали, що волонтери в них стріляли, а правоохоронці у відповідь порадили людям у камуфляжах піти позбирати гільзи!».

«Це робилося без свідків, без опису кількості та подалі від міліції, — стверд­жує Тетяна Дюрдь. — Зараз фактично знищено докази того, що вони стріляли в нас чергами з автоматів... Побиті хлопці перебували у наручниках вже понад дві години. «Швидку» ніхто не викликав. «Камуфляжники» незаконно зробили обшук нашого автомобіля, забрали навігатор. Наші мобільні телефони були зі самого початку відібрані і лежали в кишені речника «ПС» Володимира Гласнера. Я просила міліцію забрати їх, але ніхто навіть не поворухнувся. Ще через півгодини хлопцям нарешті зняли наручники і… забрали нас усіх у міськвідділ».

До міськвідділу забрали лише побитих волонтерів. Жодного з їхніх кривдників навіть для дачі показань не запросили... Волонтерка зауважила, що вона та її друзі поважають справжній «Правий сектор» і Дмитра Яроша. А так званий «ПС» Закарпаття Тетяна назвала «звичайним бандформуванням».

Одразу після інциденту вже згадуваний речник закарпатського «ПС» Володимир Гласнер поширив таку заяву: «Вночі, 3 лютого 2015 року, близько першої години ночі, групою осіб із видимими ознаками алкогольного сп’яніння була здійснена спроба проникнути на територію штаб-квартири Добровольчого Українського Корпусу («Правий сектор»). Оперативним черговим комендатури було пояснено цим особам про неможливість допущення їх на режимний об’єкт. На це один із групи дістав предмет, схожий на пістолет системи Макарова, та здійснив в бік чергового кілька пострілів. Оперативна група «Правого сектору» моментально нейтралізувала, обеззброїла та затримала нападників. У злочинців вилучили пістолет і два ножі, які вони активно застосовували. Затриманих осіб було передано міліції, яка також прибула на місце події. Особи злочинців встановлено. Ними виявилися так звані “активісти” Павло Павлов, Вік­тор Ковач, Тетяна Дюрдь та ще одна особа. З місця події в присутності понятих була вилучена зброя та речові докази — пістолетні гільзи калібру 9 мм. Наразі триває розслідування та встановлення причин нападу та можливого кола причетних осіб. Розглядаються версії від злочину із хуліганських мотивів до свідомо спланованої провокації задля розхитування ситуа­ції в місті та області».